👑 "Загублений принц", Наталя Кош, 🌟⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ (4,5 з 5)По-перше, одразу скажу, що мені дуже сподобалось, навіть попри високі очікування. Готова оформити пожиттєву підписку на книжки авторки, бо якщо це дебют, то що буде далі. Але постараюсь бути неупередженою😶Історія розповідає нам про Ізареля, 15-річного хлопця, якому, так вже вийшло, доведеться взяти на себе керівництво королівством, розгрібати купу проблем, розгадувати задуми заколотників, вирішувати, хто є другом, а хто - ворогом. А головне - не померти. Це політичне YA фентезі, і воно дійсно політичне. Мені було неймовірно цікаво спостерігати за пригодами Іза, хай мені вже і давно не п'ятнадцять. Що особливо сподобалось:✨Світ. Він не супероригінальний, вайбить середньовіччям, але він саме такий і розкритий саме настільки, наскільки це треба для цієї історії. І це клас, бо часто буває або мало, або забагато. Мені дуже сподобався фентезійний елемент зі специфічними дарами (прикольно, що в моєму недописаному фентезі було щось схоже). Сподобалась унікальна релігія - боги, їхня важливість, пантеон і все це. Сподобались легенди для занурення в світ. Мене занурило і я вірила.✨Політична складова. Вона правда заплутана і класна. Жодного разу я не зловила себе на думці, що десь щось притягнуто за вуха. Тут дійсно інтриги, купа сторін, у всіх свої інтереси. Люблю таке.✨Персонажі. Не всі, але основні класні. Ізарель, який постійно бурчить, як дід, й іноді бреше сам собі щодо того, чого хоче насправді (якщо я правильно считала підтекст), Тадере, Аніта - я їх бачила. Іноді вони мене дратували, іноді - змушували похвилюватись, але мені точно було сумно їх відпускати. Я люблю слабких персонажів, в плані фізичної/магічної сили. Люблю, коли їхня сила - мозок. Ізарель - зірка. Я чесно сумнівалась, що повірю 15-річному хлопцеві на чолі королівства, але ще й як повірила. Всі якісь моменти я можу собі пояснити і воно лягає в жанр.Книга має класну динаміку, добре написана і тримає в напрузі до останнього. Це дуже якісне українське YA фентезі, яке буде цікаве і дорослим, що полюбляють політику і політичні інтриги.Були мінорні моменти, за які я зачепилась, бо чіпляюсь за них вже автоматично. Якісь діалоги мені здалися трохи сократівськими і до читача, якісь сцени хотілося б, аби більше зіграли, не всі дари я зрозуміла, як технічно працюють, трохи плуталася в іменах, хоча сама ідея їхнього утворення топова. Але це все геть не зіпсувало враження про книгу. А враження - хочеться більше такого класного, тим паче українського. Щиро бажаю, аби більше людей дізнались про цю книгу, бо вона того варта!Ось тут є канал авторки, де пані Наталя розповідає різні цікавинки про письменництво і свої подальші книги 🙌🏼#почитати