💐Я рідко перечитую книги, але перед "Біснуватим" Бардуго вирішила перечитати "Дев'ятий дім" - і я кайфую.Я читала її дуже давно і віддалено пам'ятаю, що мені не сподобався фінал, в плані чим обернулась вся та детективна історія, але все, що до цього і поза цим - це клас. Я взагалі люблю Бардуго і читала всі її серії - про Аліну (дочитала), Шістку (дочитала), Про Ніколая (почала і кинула, бо нудно), але для мене серія про Алекс - це найкраще у Бардуго. Тут відчувається віддочена роками майстерність авторки + це не фентезі-фентезі, а містично-готично-академічне фентезі, яке я люблю значно більше (привіт, готична юність).Чому я б повчилась у Бардуго?🌟Об'ємні персонажі. У Бардуго всі персонажі доволі класні, але Алекс для мене топ. Вона "сіра", неправильна, антигеройка. Вона груба, неввічлива і темна. Але при цьому ти настільки проникаєшся нею, що капець. У персонажів Бардуго завжди є минуле, характер і об'єм. Вони живі. Це те, чого я не відчула в "Темному спадкоємці".🌟Світ з купою деталей. У фентезі світ є чи не ще одним героєм історії, і в світах Бардуго завжди купа нюансів, які й роблять їх справжніми. Тут маємо Єль, але як же круто вона накинула на нього оцей флер таємних товариств та привидності. Ну я вірю.🌟Закінчувати розділи кліфгенгерами. Це я помітила у неї ще в "Тіні і кістці". Кожен розділ Бардуго закінчує фразою чи подією, яка спонукає тебе тут-таки читати далі. Я і сама стараюсь робити саме так - кожен епізод і розділ закінчувати гачком.🌟Жодного зайвого слова чи деталі. Кожне речення на своєму місці. Навіть якщо це якийсь довгий опис, то він для чогось працює - додає об'єму світу, розкриває персонажа, дає гачок. Це класна робота автора, моя повага. Дуже подобається її стиль письма - прості влучні речення, без пафосу чи графоманії.Смакую як можу, аж не хочеться поспішати.#почитати