Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - #ФРОНТМЕНИ
Añadido 06 ene. 2025

#ФРОНТМЕНИ

@culture_war_ukraine
Número de suscriptores: 436
Fotos: 2,510
Videos: 173
Enlaces: 1,400
Descripción:
Новини про культурних діячів у війську Ми у Instagram: https://www.instagram.com/frontmen.media Підтримати проєкт донатом: https://base.monobank.ua/o5A79ZasAKACW
Fuente

#ФРОНТМЕНИ | Син капелана Майдану, правнук історика й підпільного священника УГКЦ у...

Logotipo de la comunidad de telegram - #ФРОНТМЕНИ #ФРОНТМЕНИ @culture_war_ukraine
47 Vistas/Alcance 2026-06-18 12:04 Mensaje №3263
Син капелана Майдану, правнук історика й підпільного священника УГКЦ у свої 27 років встиг відвідати 50 країн світу. Проїхав на мотоциклі від Мексики до Канади, підкорив Кіліманджаро, стрибнув з парашутом зі статуї Христа-Спасителя у Ріо-де-Жанейро. Ранок 24 лютого 2022 року застав Артема Димида в Бразилії. Він купив бронежилет і каску, обміняв свій Harley-Davidson на автомат. На контролі в аеропорту пояснив, що так переживає за безпеку під час польоту. Коли перетнув кордон з Україною, виставив у соцмережу фото з підписом: “Вибачте за запізнення, можна зайти?”Додому забіг на кілька годин, аби перепакувати наплічник і попрощатися. “Я тішилася, що він у Бразилії, — каже Іванка Крип’якевич-Димид— Мала надію: а раптом він заб’є на то все, бо вже повоював у 2014 році. Аж тут Артем пише: “Мамо, що у нас на сніданок?”. Таки прилетів…”У складі Сил спеціальних операцій Артем Димид займався розвідкою, і морською також. А 18 червня батькам повідомили страшну звістку: їхнього сина тяжко поранено біля села Біла Криниця на Миколаївщині. Через кілька годин він помер. Його останні слова були: “Я вижив”.До труни Артемові поклали парашут. На похороні мама заспівала синові останню колискову. “Це був крик нової мене, — пригадує пані Іванка. — Я вже інша, ніж була до 18 червня. Я не маю права на депресію, я маю діяти, народжуватися набагато сильнішою. Коли є тиша, коли я медитую чи перебуваю серед природи, я хочу чути голос сина, питатися: "Де ти?". Я йому кажу: "Не бійся, все добре. Ти все зробив правильно". Коли ми були на цвинтарі, нагадала про себе його рідна стихія — вітер. Я заплющила очі та повністю віддалася цьому вітрові. Було відчуття, ніби стою на вершині Кіліманджаро чи десь над американським каньйоном. Але стою не щоб кинутися вниз головою, а злетіти”.https://localhistory.org.ua/texts/statti/ostannia-koliskova-dlia-kurki/