«Минають дні. Минають ночі. Цивільних меншає. Військових більшає»Прочитав нову книжку Артема Чапая - «Т-щастя». Для мене це друга книжка Артема, першою була «Не народжені для війни», яка мені дуууже відгукнулася. Але якщо той текст був радше рефлексією над тим, як цивільна людина обирає шлях захисту Батьківщини у кризовий момент, то «Т-щастя» - це вже радше спроба не просто зафіксувати момент, а подивитися далі, додати метафоричний наратив, запакувати його у алюзивну форму. І це робить книжку не схожою на те, що я вже читав про війну. Можливо, це крок далі, певний проміжний момент творчості письменника, який став військовим. Це я не лише про Артема, а загалом про подібні тексти. Якщо «вчора» були рефлексії і осмислення, то «сьогодні» це синтез думок і досвіду, і запаковування цього у інші форми/стилі/жанри. Мені дуже цікаво, якими будуть тексти військових/письменників завтра.Про сюжет «Т-щастя» важко розповісти простими словами і без спойлерів. Читач буквально спостерігає за життям чоловіка на ім’я Віктор - і по клаптику вивчає, ким він є, і в якій реальності живе. На початку ви можете подумати, що це історія про те, як чоловік ховається від «людоловів» ТЦК, але чи це насправді так - побачите. Сюжет декілька разів круто вас розверне. Текст глибокий, метафоричний, особистий. Лінія з донькою це ❤️‍🩹. Технологія Trigger Happy (шолом віртуальної реальності) - це прекрасна фішка історії, навколо якої все будується. А ще текст болючий. Для сімей та військових, які долучилися до Сил оборони. Але це біль терапевтична, і вона може допомогти іншим відчути, що вони не самі.