Хто ти такий?, Артем Чех.Цю книжку я відкладав кілька років. Сам до кінця не розумію чому. Можливо, боявся розчарування. Або думав, що буде занадто важко. Але час прийшов.Це вже третя моя книга Чеха — після «Пісні відкритого шляху» і «Району Д». Обидві мені зайшли. Тому тут було питання лише «коли», а не «чи». Тим більше, книжка свого часу взяла «Книгу року BBC». І окремий контекст — зараз Чех служить в ЗСУ. Це теж важить.Тепер по самій книжці.Мені сподобалось. Це сильна історія про дорослішання. Про травму. І про те, що з нею відбувається далі. Бо хтось із неї росте. А хтось — ні. І, чесно кажучи — тут частіше ні.Похмурі 90-ті, розбита сім’я, і Фелікс — афганець, який сам по собі вже велика травма. І це все фон, на якому формується підліток. Не найприємніший процес.Але тут є нюанс. Мені здалося, що 90-ті трохи занадто темні. Я теж звідти. І так, було непросто. Але не настільки суцільно безпросвітно. Можливо, це свідомий вибір автора — підсилити атмосферу. Але іноді хотілось трохи більше оптимізму і якоїсь радості. Вона була, я точно пам’ятаю 😅.Книжка при цьому не депресивна. І це важливо. Вона похмура, але не тягне вниз. Стиль легкий. Багато іронії. Чех взагалі добре тримає баланс — не тисне, не вичавлює сльозу (я цього ненавиджу), але атмосфера працює, автор досягає бажаного.Перші поцілунки, секс, алкоголь — все якось незручно, місцями криво, і нервово, і дуже впізнавано. Без глянцу і без романтизації. І від цього воно чесніше.З того, що зайшло ще — дуже точне відчуття підліткової оптики і мови. І вміння говорити про складне простими речами.В підсумку — книжка про непросте минуле, яка читається легко. І це її сильна сторона. Не розчавлює, але залишає післясмак. І, напевно, змушує трохи уважніше подивитись на те, що було з нами тоді, і у сенсі віку, і ц сенсі епохи. Доречі, ще є і фільм. Я і Фелікс. І вони по атмосфері схожі, сюжетно дуже відрізняються. Так що цікаво і дивитись і читати. Не псує враженняХто читав, дивився? Вам як?