#ФРОНТМЕНИ | Коли несеш службу на війні тривалий час, звичне поняття мотивації розм...

Коли несеш службу на війні тривалий час, звичне поняття мотивації розмивається, і ти очікуєш якісь потужні, яскраві символічні моменти, які нагадують тобі, за що воюєш.Я хотів би розказати про два з таких.Під час моєї служби у розвідувальному підрозділі морської піхоти, впродовж 7 місяців нашим основним робочим напрямком був тільки-но звільнений Кремінський ліс. Неймовірним здавалося відчуття, коли входиш в нещодавно окупований населений пункт, який був покинутий майже без бою, і не сильно постраждав від російських військ. На в'їзді в одне з таких сіл стояв будиночок, в якому жила дівчина з бабусею. Дівчині було щось десь років 9 або 10. Вона обладнала маленький "блокпост", і впродовж дня "чергувала" на ньому, зустрічаючи кожен військовий автомобіль, даруючи подарунки, розмахуючи маленьким прапорцем, підстрибуючи і вітаючи нас кожен раз. Оцей чистий, невинний, щирий прояв дитячої емоції намертво врізався у пам'ять, зачепив до сліз. Це стало квінтесенцією того, що є "моя Україна", за яку я не роздумуючи пішов воювати 24.02.2022.Друга історія вже пов'язана з культурним проектом "Метаромантика", засновником якого я є. Основною функцією проекту є зібрання найбільш якісної ветеранської художньої творчості, в якій ми бачимо новий творчий напрямок української культури. В особисті повідомлення проекту скинули аркуш А4, на якому вручну був виписаний вірш мого близького друга та побратима, "Данте", який він писав на позиціях. Вірш виписала дівчина-пластунка, перебуваючи у літньому таборі. Так я відчув, що однаково вартісні мої здобутки як бойові, що фізично оберігають діточок, які ще можуть щиро радіти і вітати військових, розмахуючи українським прапорцем, так і культурні, що дозволяють зберегти пам'ять про ці часи не тільки у формі втрат та жалю, а і у вічних, прекрасних речах. А не існує кращого визнання, ніж приємні спогади у юнацькому віці.📍Інстаграм ФалькоЕПІЗОДИ ВІЙНИ