#ФРОНТМЕНИ | ️🗡⚡️Продовжуємо на цьому каналі рубрику #на_марші про вершки світової ...

♠️🗡⚡️Продовжуємо на цьому каналі рубрику #на_марші про вершки світової воєнної літератури, аби ви не забували про факт існування європейської текстової традиції, яка за кількістю знаків трошки вивершує твітовий стандарт.♟️🔥🗝ПОКОРА ОЗНАЧАЄ СМЕРТЬ!Стиль Щепана Твардоха є незвичним, часом складним для розуміння, але тим не менш цікавим. Його роман «Покора» розповідає історію Алоїза Покори або Лойзика, якщо на польський манір.Сюжет починається за декілька тижнів до закінчення Першої Світової війни та Листопадової революції у Німеччині. У черговому штурмі на Західному фронті Покора отримує поранення та потрапляє до берлінського шпиталю. Приходить до тями вже у розпал революції. А далі бої у Берліні, політичні перепитії, повернення додому і продовження боротьби там. Поміж цим розповідається історія Покори із самого народження.Алоїз Покора походить із бідної шахтарської польської онімеченої родини із Верхньої Шлезії.Проте дана історія є глибшою, аніж здається.У романі «Покора» це не просто прізвище. Радше, центральна ідея. Покора до закостенілих сімейних традицій; до режиму, що вимиває саме нутро; до пасії, що у гріш не ставить залицяльника, а лише використовує для втіхи власного его; до самого себе, коли ти не просто не знаєш якого сам роду, але й не хочеш знати. Покора перед власним майбуттям, що переростає у злочинну байдужість.Раптово для себе Алоїз стикнувся із незвичними проблемами. Війна скінчилась. Декілька років тому вона вирвала Покору зі звичного життя, а зараз взяла, переварила і виплюнула назад. Але залишила на Алоїзі свій невидимий слід, немов мітку. З одного боку він вцілив, наскільки це можливо, проте війна довший час була його життям. Замість зрозумілого фронту, Алоїз опинився на вулицях революційного Берліну, де фронт був усюди, а ворог – буквально будь-хто. До такого жодні офіцерські курси не могли підготувати.Життя від Алоїза вимагало визначеності. Хто він? Що він? І з ким? До Польщі його не тягнуло. Німцем себе не відчував. Хіба якимось неповноцінним. Жодних ідеологій не сповідував. Тому Алоїз покорився нестримному потоку життя, що несло його куди хотіло.Покора виявився не вибагливим. Він міг щиро боротись з комуністами, а тоді так само щиро перейти на їхній бік і вбивати вчорашніх побратимів. У Верхній Шлезії він міг боротись за німців проти поляків і навпаки. Лише антантівські миротворці зовсім не ятрили йому душу.Покірність Алоїза впливала і на особисті справи. Маючи дружину, дитину Алоїз не міг противитись покірності перед своєю згубою, що тільки знущалась над ним.Історія Алоїза Покори наочно нам показує, що неможливо вічно десь відсиджуватись. Якщо Історія вимагає вибору, значить ти маєш його зробити і йти із власним вибором до кінця. Інакше життя зробить вибір за тебе. Але чи це буде твоє життя? Можливо, лише генератор випадковостей, де від тебе залежитиме аж нічого? У такій системі координат легко цілком втратити себе, як морально, так і фізично.Епоха від нас вимагає, щоб «Покора» було лише прізвищем. Історія закликає до однозначності, звитяги та чину. Тільки там знайдемо своє властиве «Я».Усім раджу до прочитання. Кожен там знайде щось своє.Автор рубрики — Олександр Акуленко.