Canal #ФРОНТМЕНИ - @culture_war_ukraine - №1896
⚡️⚔️🔥Час "Ч" настав.Відкриваємо карти. На каналі стартує рубрика з рецензіями на твори зі сонму воєнної літератури. А саме тих нетлінних творів, які оминули своєю увагою більшість співгромадян, методично уникаючи розуміння викликів часу та реалій війни. Автор рубрики — талановитий письменник, творчий генератор влучного слова, найвиразніший представник інтелектуальної секти видавництва Zalizniy Tato, Людина великого серця (себто справжній сердюк) — Олександр Акуленко. Тож першим на стартовому майданчику нової рубрики опинився Петро Панч з Голубими ешелонами, що прямують до сьогодення з доби Перших Визвольних Змагань. Voila!⬇️ ⬇️ ⬇️♣️🗝♟️КУДИ ПРЯМУЄ НАШ ЕШЕЛОН?Лихою волею Історії українська література майже не має власних художніх екземплярів про революції та війни 1917-1922 років, написаних тодішніми сучасниками. Більшість згинуло у вирі репресій.Проте, благо, для нас залишився Петро Панч із «Голубими ешелонами». Не роман, повість, але своїм змістом і наповненням нічим не поступається великому жанру. Текст Петра Панча, як куля, що прошиває наскрізь та потрапляє прямо в ціль.Перед вами збірка повістей та оповідань. Центральний твір – «Голубі ешелони». У ньому розповідається про зимовий відступ військ Директорії УНР на Правобережжі України. Їхні ешелони не знають куди їдуть, куди їм треба і, власне, навіщо. Більшовики всюди.«Голубі ешелони» лякають своєю катастрофічністю та мороком, прошитим у кожному слові. Але не тільки. Це складна і страшна розмова із поколінням революції. У тексті ми бачимо себе, як у дзеркалі. Тим подіям більше ста років, а заміни прізвища з датами, місцями і ти згубишся у здогадках – про які це часи писав автор. Наш поступ видається значним, але для Історії – це лише крок.У «Голубих ешелонах» ви знайдете тих, хто продавав місця у рятівних вагонах, хто казенне майно розпродував цілими вагонами. Деморалізованих вояк, що тонули у пляшці. Авантюристів, що йшли у військо на два-три тижні, щоб скинути Гетьмана і далі зажити-не тужити, а воюють вже декілька місяців, рідний дім усе ген далі і під більшовиками. Постійні розмови про перемовини з більшовиками, які от-от відбудуться, або вже й зовсім відбулись. Надії на Антанту, яка визнає Україну і все налагодиться. Розмови дилетантів-дипломатів, що дивними шляхами прямують на перемовини з Антантою, а за чаркою вже декілька разів Москву взяли. Селян, що не знають і не хочуть знати яке військо їхнє. І, на жаль, не тільки це.«Голубі ешелони» це про нас з вами. Тоді і зараз. Позаяк ми досі у цьому ешелоні. Посеред мороку ночі, снігового бурану. Не їдемо, а волочимся. Хто ми? З ким ми? Де ми? Яка станція позаду, а що попереду? Яка станція кінцева, властиво наша?Головний герой – командир ешелону. Патріот своєї Батьківщини. Проте у мороці епохи, у незбагненності подій він не може знайти себе і своє місце. Всі щирі намагання приречені. Він загубився. Поринувши у морок, він так і не зміг знайти світло у собі та довкола себе.«Голубі ешелони» обов’язкове для прочитання. Аж надто зараз.У збірнику є й інші хороші зразки малої прози Петра Панча.«Реванш» - шпигунський детектив про «білого» офіцера, який став безхатьком і волею випадку був утягнутий у змову проти радянської влади.«Мишачі нори» - майже романтична комедія про молоду інтелігентну жінку, яка все ніяк не може знайти своє місце у радянській дійсності у селі Полтавської губернії. Має чоловіка «альфабета», а сама закохана у молодого активного комуніста. Заради нього вона зайнялась самодіяльністю – пішла грати в аматорський театр.«Зелена трясовина» - коротка історія про молодого комуніста, що сумує за рідним слобожанським селом.Виривається туди у відрядження, зустрічається з батьками, рідними і давніми знайомими, проте стикається з об’єктивною дійсністю, що вельми відрізняється від плакатних гасел.
109
25-06-21 11:19