Мені важче, коли думаю про страждання її. Що таке біль утрати, як порівняти із фізичним болем? Що б не казали дурні, тіло може страждати у двадцять разів сильніше, аніж розум. Розум завжди має певну снагу, щоб ухилитися. У найгіршому разі нестерпна думка просто повертається знову і знову, тоді як фізичний біль може бути абсолютно безперервним. Скорбота схожа на бомбардувальник, який кружляє навколо і скидає свої бомби щоразу, коли в цьому колі його проносить понад головою; фізичний біль схожий на безперервний обстріл траншеї під час Першої світової — без паузи й на мить. Думка ніколи не буває статичною; біль часто статичним і є.

Який же з мене закоханий, якщо я значно більше думаю про власні страждання, аніж про її? Навіть божевільний заклик «повертайся» — це все заради мене самого. Я ніколи навіть не задумувався, чи таке повернення, якби воно було можливим, було б на краще для неї. Я хочу її повернення як частини у відновленні мого минулого. Чи міг би я бажати їй чогось гіршого? Пройшовши одного разу через смерть, повернутися, щоб згодом, за якийсь час, мусити знову пройти через умирання? Стефана називають первомучеником. Та хіба випадок Лазаря не був суворішим?

Переживаючи Горе

#lewisdaily
#aGriefObserved