Християни вірять, що Бог усесвіт замислив і створив – десь так, як людина малює картину чи пише мелодію. А митець – це не те саме, що твір; якщо його картину знищити, він не помре. Можна сказати: “Він вклав у неї чималу частину самого себе”, – та це означатиме лише, що у нього в голові зародилася вся краса й увесь сенс цього творіння. Майстер­ність митця присутня в його творі зовсім по-­іншому, ніж у його голові чи навіть у руках. Сподіваюся, ви бачите тепер, що ця відмінність між пантеїстами і християнами неминуче пов’я­зана з тією, про яку вже йшла мова вище. Якщо не сприймати відмінності між добрим і поганим надто серйозно, то дійти ви­ сновку, що все в усесвіті – частина Бога, не так уже й важко. Та якщо ви тримаєтеся думки, що дещо в усесвіті справді по­гане, а Бог справді добрий, то стверджувати такого не буде­те. Адже мусите вірити, що Бог і світ – це не одне й те саме, і дещо з того, що ми бачимо у світі, таки суперечить Його волі. Зіткнувшись з раком чи злиденними нетрями, пантеїст може сказати: “Якби ви могли поглянути на це з Божого погляду, то збагнули, що це – також Бог”. Християнин на такі слова відпо­вість: “Що за кляті нісенітниці!”. Бо ж християнство – релігія воююча. Згідно з нею, Бог світ створив – тобто взяв, як кажуть, “із голови”, вигадав простір і час, жар і холод, усі барви і сма­ки, усіх тварин і всі рослини десь так, як людина вигадує сюжет якоїсь історії. Проте водночас християни вважають, що згодом у світі, який створив Бог, дуже багато всього пішло не так, тож тепер Він наполягає, і наполягає вельми настійливо, щоб ми все це виправили.Просто християнство#lewisdaily#merechristianity