Пасхальна НеділяМіркування про ВоскресінняЯк немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.(1 Кор. 15:13-20)З перших днів християнства апостолами перш за все називали свідків Воскресіння. Коли виникла суперечка щодо того, хто займе спорожніле місце Юди, обидва кандидати виділялися тим, що знали Ісуса як до смерті, так і після неї, тому й могли свідчити про Воскресіння (див. Дії 1:22). Через кілька днів, виголошуючи найпершу в світі християнську проповідь, апостол Петро говорив: «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!» (Дії. 2:32). Цим обгрунтовує своє апостольство і Павло: «Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого?» (1 Кор. 9:1)Проповідь християнства означала перш за все проповідь Воскресіння. Тим, хто слухав Павла в Афінах, здалося, що він говорив про двох нових богів, Ісуса та Анастаса (грец. Воскресіння) (див: Дії 17:18). Воскресіння — суть та основа всіх першохристиянських проповідей. Саме це й було Євангелієм, Доброю Новиною, яку несли християни. Те, що називаємо ми - розповіді про життя та смерть Спасителя, - впорядкували пізніше для тих, хто вже прийняв Євангеліє. Ці чотири книги були написані для навернених. Головне в них - чудо Воскресіння і його богослів'я; біографія ж - коментар для нього. Повністю суперечить історії вибирати з Євангелія слова Ісуса і вважати все інше не особливо важливим додатком. Головний, найперший факт в історії християнства в тому, що певна кількість людей, з їхніх слів, бачили Воскресіння. Якби їм ніхто не повірив, Євангелій би не було. Підсумуємо ще раз, що ж саме повідомили ті люди. Коли тепер говорять про Воскресіння, то мають на увазі ранок, коли жінки побачили порожній гріб, а Сам Ісус був в саду, неподалік; саме це зараз захищають апологети християнства і спростовують скептики. Але перші вчителі християнства здивувалися б від виняткової цікавості до тих кількох хвилин. Стверджуючи, що вони бачили Воскресіння, вони не обов'язково мали це на увазі. Дехто бачив, дехто - ні. Вони не вважали це важливішим від зустрічі з воскреслим Христом протягом наступних шести тижнів. Іноді Його бачили двоє чи троє, чи всі перші учні, одного разу - цілий натовп. Апостол Павло каже, що багато з них були ще живими, коли він писав Перше Послання до Коринтян, тобто близько 55-го року. Воскресіння, про яке вони свідчили, було не одноразовим випадком, а певним станом. Всі вони, крім Павла, бачили цей стан в ті самі шість тижнів. Завершеність цього періоду є дуже важливого, бо, як ми побачимо потім, чудо Воскресіння невіддільне від чуда Вознесіння. Крім цього, що дуже важливо, Воскресіння не вважалося доказом безсмертя душі. Це вже тепер так його оцінюють - я сам чув, що "Воскресіння було доказом загробного життя". Цей погляд не має ніякого підтвердження в Новому Завіті; бо ж тоді Христос просто зробив би теж, що робить кожен померлий, лише - показово, ніби на наших очах. Але в Святому Письмі і слова немає про те, що Він повторив щось давніше і загальновідоме. Євангелісти та апостоли постійно підкреслюють, що Він — перший з усіх, первісток з померлих відкрив двері, замкнені від смерти Адама. Він змагався проти володаря смерті та переміг його, і все змінилося. Розпочалася нова епоха вселенської історії.Чудо#reflectionsforEaster