Мені нестерпно слухати людей, що стверджують: "Смерті немає" чи "Смерть не має значення". Смерть є. Все, що є, має значення. Всі події мають наслідки, і все, що стається, і всі наслідки - неминучі і незворотні. Так можна і сказати, що народження немає сенсу. Я дивлюся вгору, на нічне небо. У всіх неозорих просторах та епохах, якщо б тільки мені дозволили їх обшукати, я ніде не побачу її лиця, не почую її голосу, не відчую її доторку - що може бути незаперечніше? Вона померла. Вона мертва. Так важко запам'ятати?Не маю жодної її хорошої фотографії. Я не можу навіть в уяві розгледіти її обличчя. Але варто мені лише вночі закрити очі, і випадкові риси обличчя якогось незнайомця оживають в моїй уяві з усіма деталями. Зрозуміло, що це дуже легко пояснити. Ми бачили обличчя близьких такими різними, у всякому ракурсі, за будь-якого освітлення, бачили стільки гримас - миті бадьорості й сну, сміху, плачу, вдумливості, їжі та розмови, - що всі ці враження збиваються в пам'яті одночасно і взаємознищуються, зливаючись у одну велетенську пляму. Але голос її, як і раніше, живий. Я пам'ятаю голос - голос, від якого зараз розревуся, як немовля. Випробовуване Горе#AGriefObserved#lewisdaily