Бог не вимагає від нас просто якусь частину нашого часу чи уваги; і навіть не весь наш час і увагу. Він хоче нас самих. Кожного з нас стосуються слова Івана Хрестителя: «Йому належить зростати, а мені — маліти».Він буде безмежно милосердним до наших постійних падінь; але я не пам'ятаю жодної обіцянки, що Він прийме свідомий компроміс. Врешті-решт Він не має нічого іншого, що міг би нам дати, окрім Себе. І дати Себе Він може лише настільки, наскільки наша вперта воля відступає і звільняє місце для Нього в нашій душі.Ми маємо це усвідомити: не залишиться нічого «свого» на потім, не буде «звичайного» життя. Я не кажу, що кожного з нас Бог покличе до мучеництва чи аскези. Це не обов’язково. Для деяких (ніхто не знає, для кого саме) християнське життя буде включати багато відпочинку чи занять, які ми природно любимо. Але все це буде дароване з Божої руки... Що ж неможливо прийняти, то це ідею, ніби щось є «нашим», якась сфера, де ми «поза школою», де Бог не має жодних прав.Тягар слави#lewisdaily