Fuente
Нотатки креадира 🏴‍☠️ | У 2014 році користувачі смартфонів регулярно потрапляли в комунікаційн...
1 040 Vistas/Alcance
2026-10-30 07:02
Mensaje №1690
У 2014 році користувачі смартфонів регулярно потрапляли в комунікаційну халепу. Коли користувач iPhone надсилав людині з Android жовте серце (💛), та отримувала щось схоже на рожеве волохате серце. Значно менш романтичний емодзі, щонайменше.
Обидва телефони як наче працювали з однаковим кодом Unicode - «жовте серце». Але кожна операційна система мала сама намалювати те, що за цим кодом стоїть.
Історія в тому, що у монохромному зображенні Unicode серце було заповнене крапками (старе геральдичне позначення золота). Судячи з усього, дизайнери Гугла не розпізнали цей символ, побачили якісь крапки, сприйняли їх як текстуру і намалювали серце, вкрите чимось схожим на волосся. Тож у версії Android 4.4 жовте серце стало рожево-волохатим.
Звісно, дизайнери згодом поголили і пофарбували його, але ж якою чудовою є ця метафора комунікації як такої.
Як виглядає розмова в нашій уяві? Я маю певну думку, знаходжу для неї слова, відправляю їх іншій людині, і вона отримує те саме, що було в мене в голові. Все, комунікація відбулася.
Але сенси не подорожують між нами у готовому вигляді. Ми передаємо лише код: слова, інтонацію, жести, символи. А людина на іншому боці сама рендерить з цього набору повідомлення. Пропускаючи через фільтри власного досвіду, культури, страхів, очікувань, настрою і ставлення до мене. Що сильно впливає на сенси сказаного.
Я кажу: «Мені треба трохи часу» і маю на увазі втому. Інша людина чує відсторонення. Я даю співробітнику короткий зворотний зв’язок, бо поважаю його час. Він бачить холодність і незадоволення. Я ставлю кляту крапку наприкінці повідомлення, а отримувач робить висновок, що я його ненавиджу.
Проходячи через фільтри нашого сприйняття, повідомлення може змінитися до невпізнаності. Неможливо гарантувати, що нас зрозуміють саме так, як було заплановано. Але можна збільшити цю ймовірність: знати контекст людини, не покладатися на «очевидні» формулювання, наводити приклади, ставити запитання і перевіряти, що було сприйнято на іншому боці.
Бо ж комунікація відбувається не тоді, коли ми відправили повідомлення, а тоді, коли отримувач його правильно декодував. І не сприйняв наше відправлене красиве тепле серце як рожево-волохате хз шо.
🏴☠️ Нотатки креадира
Обидва телефони як наче працювали з однаковим кодом Unicode - «жовте серце». Але кожна операційна система мала сама намалювати те, що за цим кодом стоїть.
Історія в тому, що у монохромному зображенні Unicode серце було заповнене крапками (старе геральдичне позначення золота). Судячи з усього, дизайнери Гугла не розпізнали цей символ, побачили якісь крапки, сприйняли їх як текстуру і намалювали серце, вкрите чимось схожим на волосся. Тож у версії Android 4.4 жовте серце стало рожево-волохатим.
Звісно, дизайнери згодом поголили і пофарбували його, але ж якою чудовою є ця метафора комунікації як такої.
Як виглядає розмова в нашій уяві? Я маю певну думку, знаходжу для неї слова, відправляю їх іншій людині, і вона отримує те саме, що було в мене в голові. Все, комунікація відбулася.
Але сенси не подорожують між нами у готовому вигляді. Ми передаємо лише код: слова, інтонацію, жести, символи. А людина на іншому боці сама рендерить з цього набору повідомлення. Пропускаючи через фільтри власного досвіду, культури, страхів, очікувань, настрою і ставлення до мене. Що сильно впливає на сенси сказаного.
Я кажу: «Мені треба трохи часу» і маю на увазі втому. Інша людина чує відсторонення. Я даю співробітнику короткий зворотний зв’язок, бо поважаю його час. Він бачить холодність і незадоволення. Я ставлю кляту крапку наприкінці повідомлення, а отримувач робить висновок, що я його ненавиджу.
Проходячи через фільтри нашого сприйняття, повідомлення може змінитися до невпізнаності. Неможливо гарантувати, що нас зрозуміють саме так, як було заплановано. Але можна збільшити цю ймовірність: знати контекст людини, не покладатися на «очевидні» формулювання, наводити приклади, ставити запитання і перевіряти, що було сприйнято на іншому боці.
Бо ж комунікація відбувається не тоді, коли ми відправили повідомлення, а тоді, коли отримувач його правильно декодував. І не сприйняв наше відправлене красиве тепле серце як рожево-волохате хз шо.
🏴☠️ Нотатки креадира