Мене дуже напружує тенденція до надмірного спрощення, яка поступово захоплює всі сфери нашого життя. Прості рішення. Прості методики. Прості способи знайти ідею. Прості відповіді на складні питання.Ми шукаємо лайфхаки та чарівні кнопки замість створення власної системи поглядів на свою діяльність. В очах відвідувачів профільних конференцій читається німий запит «Просто скажіть, який інструмент нам прикрутити, щоб все стало нормально». І обов’язково надішліть презентацію. Ми читаємо в скороченні, щоб отримати пласку есенцію знань, втративши при цьому їх об’ємне розуміння. Ми шукаємо фреймворки, алгоритми, схеми та таблиці, які «пояснять все», замість того, щоб рефлексувати та розвивати мислення.Креативний клас теж любить спрощення. І виражено це в любові до креативних методик. Гіперболи, метафори, абсурдні альтернативи, інверсії та всі інші моделі милиць, за допомогою яких легко та весело придумувати ідеї. І це добре. Буває, вони дійсно допомагають затупілому мозку поглянути на завдання під новим кутом, розім'яти забиті м’язи, keep the ball rolling, так би мовити. Але методики – це все ж таки милиці. В житті милиці допомагають людям замінити здорові ноги їх подобою. З ними можна пересуватися. Повільно, невпевнено, але якось переміщувати своє тіло в просторі. У креативній роботі завдання милиць схоже. І звертатися до них треба тільки тоді, коли поламався. Або коли заново починаєш ходити.Креативні милиці призводять до плоских пластмасових рішень. І не тому, що на їх основі було зроблено 100500 ідей до нас (врешті-решт, у музиці нот всього сім). А тому, що в них немає думки, немає людини, немає енергії. Є жарт, каламбур, твіст, алгоритм, а енергії немає.Як додати її у свою ідею? Де знаходиться цей генератор? У нашому ставленні. В авторському переосмисленні. В особистому, яке ми привносимо в робоче. Глибина ідей з’являється не в питаннях «на що це схоже?», «а що якщо перевернути ситуацію?» або «це молоко настільки натуральне, що…». Вона в спробах згадати, що в нашому досвіді пов’язане з продуктом, ситуацією, проблемою. У здатності знову відчути та розібрати почуття на запчастини. У дослідженні своїх болів, радощів, потреб та емоцій. Глибина з’являється там, де ми формулюємо власне ставлення до питання, згадуємо свій особистий досвід, рефлексуємо. У цих роздумах з’являється напруга. І майже завжди вона призводить до більш об’ємних рішень, яким легше співпереживати. Тому що в них видно людину. А людині співпереживати легше, ніж милиці.Перш ніж приступати до ідей, корисно згадати, осмислити, відчути. Знайти особисте в чужому. Знайти себе в поставленому завданні, продукті, проблемі. Потім додати до нього особисте людей, для яких створюється ідея. І тільки потім із цим всім вантажем на борту злітати.Глибокі ідеї починаються з особистого. А особисте – з роздумів та досвіду. Милиці нехай поки постоять в куточку, дочекаються чергового перелому. Можливо, і не знадобляться.