Як навчитися бачити? Дженніфер Робертс, професорка історії мистецтва й архітектури в Гарварді, вигадала власний термін - стратегічне терпіння, який став одним із навчальних інструментів для її студентів. У її курсі з історії мистецтва кожен студент має написати докладну дослідницьку роботу про одну картину на власний вибір. Стратегічне терпіння означає, що перш ніж переходити до збору інформації чи аналізу, студенти отримують завдання: провести три години, просто вдивляючись в об’єкт і записуючи свої міркування, запитання та припущення. Важливо, щоб це відбувалося в музеї або архіві, які ізолюють студента від звичного середовища та зовнішніх подразників.Більшість студентів спочатку чинять опір цьому завданню - вони не розуміють, як три години “просто дивлення” можуть допомогти зрозуміти картину. Але результати показують, що за ці три години студенти проходять шлях від «Що за дурня я роблю?» - до глибокого розуміння картини та задуму автора. Вони починають бачити таку кількість деталей, яку неможливо помітити при швидкому перегляді. Кожна з деталей тягне за собою новий виток роздумів, які згодом складаються в цілісну картину.У Harvard Magazine вийшла стаття Дженніфер, яка закінчувалась такими словами: «Якщо ти дивився на картину — це ще не означає, що ти її побачив. Ось чому навчає ця вправа. Якщо щось доступне зору — це ще не означає, що воно доступне свідомості. Отримання доступу — це ще не вивчення. Лише час і стратегічне терпіння перетворюють доступ на знання».P.S. В Ентоні Гопкінса — схожий підхід до вивчення сценаріїв. Кожен сценарій він читає по 100 разів. В одному з інтерв’ю він пояснив, що такий підхід дозволяє йому глибше зрозуміти мотиви та переживання персонажа й перетворити навіть клішовані сцени на драматично насичений матеріал.🏴‍☠️ Нотатки креадира