Майкл Кан — легендарний монтажер, восьмиразовий номінант і триразовий лауреат премії «Оскар». Людина, яка монтувала майже всі фільми Стівена Спілберга, включаючи «Втечу з Шоушенка», «Врятувати рядового Раяна», «Шпигунський міст» і «Мюнхен».У своїх рідкісних інтерв’ю Майкл розповідав, що не завжди слідує інструкціям Спілберга буквально. Він робить те, що, на його думку, дійсно потрібно Спілбергу в кінцевому результаті. Усвідомлення надзавдання, яке стоїть за словами режисера, дозволяє йому вносити правки, які сам Спілберг часто навіть не може сформулювати.Стоп. Що?! Як це — не слідує чітким інструкціям? Як це — думає про надзавдання чи про проблему? І як, чорт забирай, може бути таке, що сам СПІЛБЕРГ не може сформулювати, чого йому потрібно?І здавалося б, просто абзац тексту — а скільки професійної мудрості в ньому закладено. Наприклад, у багатьох сферах сліпе слідування інструкціям без додавання власного погляду на рішення, без власних думок і знахідок часто видає або дуже лінивого, або дуже юного спеціаліста. «Дайте мені чітке ТЗ, скажіть конкретно, чого хочете — і я зроблю». Дорослі спеціалісти (назвімо їх так) працюють не з інструкціями, а із задачами і надзавданнями. «Не кажіть мені, що саме потрібно зробити. Скажіть, до чого ми маємо прийти — а я запропоную шляхи». Так, цей підхід вимагає від людини пошуку, рефлексії, боротьби з білим аркушем і взяття відповідальності за свою ідею. Але на те вони й спеціалісти — щоб не боятись.Або от ще: Спілберг не може сформулювати, що йому потрібно. Тобто як це — не може? Один із найкращих режисерів планети, з гігантським досвідом у найрізноманітніших жанрах — і не може пояснити, що саме не так і що треба змінити? Справді?!Я все своє професійне життя парився через те, що іноді не міг пояснити, що саме не так в ідеї, ролику чи упаковці. Просто відчував, що щось не те. Але на всі «ну як ми будемо працювати, якщо незрозуміло, чого ти хочеш» не міг швидко дати виразну відповідь. А потім картав себе. Типу — що ж ти за креативний директор, якщо не можеш чітко вербалізувати свою думку?Виявляється, так буває. Буває, що не вдається одразу вербалізувати відчуття. Буває, що не розумієш, що саме не так, але точно знаєш — щось не так. Буває, що не можеш обрати між кількома варіантами, не впевнений, який із них спрацює краще. І це нормально. Особливо коли в голові одночасно крутяться кілька проєктів.І круто, коли поруч із тобою в команді працюють свої Майкли — люди, які слухають не лише те, що ти кажеш, а й думають, чому ти це кажеш. Люди, які розуміють надзавдання й пропонують власні рішення, що ведуть до бажаного результату.P.S. Цей самий підхід працює й у взаємодії з клієнтами. Команда замовника не завжди може чітко сформулювати, що саме її бентежить, і далеко не завжди здатна видати ідеальні інструкції (та, чесно кажучи, й не зобов’язана). І тут завдання агенції — не займати позу «без чіткого ТЗ ми не працюємо», а разом із клієнтом зрозуміти, яке надзавдання треба вирішити, і запропонувати власні варіанти рішень.🏴‍☠️ Нотатки креадира