Одне із падінь було прям в дворі будинку.
Мене не було тоді вдома, тому сказати, шо я з того травмувалася – ну нє. Але стресу впіймала, навіть з тим, шо хочеться казать, шо всьо ок.
Не ок.
Не було ще так близько до дому, і взагалі мікрорайон раніше оминало широкою дугою, а тут в один день дистанцію скоротило.
Мене там не було, але був чоловік, тварини, документи, запаси.
Зі мнов всьо буде ок, я цей переляк назовні з себе вижену, інакше не можна, мені ще кредити закривати.
Але бісить наступне:
1. Бісить, шо тушку так легко з одної тички відправити в моральний нокаут.
1а. Те, шо тушка тримається плюс мінус всьо вторгнення, та і до того не солодке життя має – дає плюси їй.
1б. Але ж блять ти на кальосах, альо, ще більшого сапорту нам не мають, тушко, треба якось летіти на цьому!
2. Бісить йобана русня. Якби не вони, ми не просто тут би жили найкраще життя, ми би мали сили змусили всю земну кулю жити своє краще життя! Замість того перегавкуємось з мєнтами шоб зрозуміти де псам посцять, та чистимо гриби ввечері, хоча ніколи в життє не розуміли нашо. Та й ніколи мабуть не зрозуміємо. Просто треба сцять, просто треба чистить гриби, так і будують світ.

Водички випийте.