Збулась чергова маленька мрія (і збільшились кредити, бо брала в розтермінування).Я колись повернусь в зал-зал і до тренера-тренера. Але прямо зараз мене дуже радує можливість займатись вдома:- не бачити людей - не виходити в негоду- займатись щойно є час і бажання, а не коли запланованоНу, все одно заплановано. Але зараз вже десять днів маю щоденні ранкові сети на 20-30 хвилин і я витрачаю рівно ці 20-30 хвилин і це безцінно, бо я ж знову як дурень фантиків собі набрала активностей, і ті незайві пів години дороги до/від тренажерки я краще зараз посиджу з псами в обнімку. Для тих, хто хвилюється, що я перестану ходити – за кадром ще один подарунок собі. Бігова доріжка. Максимально проста, до 6км/год, цього достатньо для того, щоб ходити і під ходьбу щось робити: говорити по телефону, читати книжку, в'язати свій нескінченний плед. Було б круто таку, щоб можна було собак на неї ставити, але на таку в мене нема грошів і місця :( Чим ходьба на доріжці краще за ходьбу з тваринами? Відсутністю стресу для мене, навіть скоріше анігіляцією стресу накопиченого. А от з псами вічно нам пригоди під ноги кидаються. На вагах сьогодні було вже 73.5 – без місяця два роки тому було 96. Хочу спробувати до 70 до кінця літа дійти. Амбітно думаю про 65 😅 але будемо подивитись, бо починалась ця подорож все ж у пошуках здоров'я і впевненості в тілі, а не для цифри на вагах. І вона не має закінчитись рхп або фіксацією на зальчику. Ржемо з дівками в чатику за всякі нові приколи. Наприклад, що жим штанги лежачи вдома має штучне обмеження по висоті знизу: висота спини зацікавленого собаки. Попереду в першу чергу придбання ще гумових килимків "пожалій своїх сусідів" і пошук ідеального балансу між ціною, вагою і діаметром для млинців на мій грифик.