Нє, ніхєра, хроніки АД не кінчились, я не можу мовчать. Стан стає кращим.Особливо в порівнянні з днем першим 🤣І особливо з розмовами з людьми, які шарять за фармхімію і біохімію і чатомжпт. Тривога була перший день. Бо рілі він відчувався як передоз дечого і це було дуже дивно. Виявились, шо дивного нічого нема і відчуття мене не обманули і це був серотоніновий шторм. Далі тривоги нема, бо є рдуг 😅 Но з рдугом теж всьо не слава богу, бо тепер на ізльоті під ранок хуярить норадреналін, і я буквально прокинулась від поліфонії думок в голові – сміттєвоз був не так гучним, як голоси. І бісить з цього шо – шо можна підлаштуватись, але бєспалєзно. Тому можна зробити собі зручний графічек і дієтку, шоб мінімізувати наслідки кожного дня – але воно бляха просто продовжує мінятись і буде мінятись ті самі мемні 2-3 тижні і тому треба "просто" доплисти по цій течії. Мене курвить плисти по течії, як дуже невчасно виявилось. Особливо, коли є сили не робити цього. Але треба сісти на сраку рівно і дати тілу час. Це як з машиною в заносі – не дьоргать кермо, не чавкать гальма, повертати в бік заносу, в той час як всі рефлекси оруть про протилежне.