Кажуть, ситий голодного не зрозуміє.Так само і з цією війною…У кожного своя історія з нею повʼязана. Для багатьох вона почалась у 22 році, для більшості - досі десь там далеко.Я намагаюсь максимально відокремлюватись від «політичних» дискусій і якихось закликів і зусередитись на робочих моментах - тренування, збройова інформація тощо.Проте, так вже сталось, що бувають дні, які знакові. Як сьогодні.Для мене все почалось рівно 11 років тому. В ніч з 1 на 2 березня, коли була обʼявлена повна бойова готовність через події в Криму. В ніч перед другим березня - перед днем народження батька і за три дні до мого.Саме тоді війна забрала в мене все. Все, що залишилось в Донецьку. Перекресливши все минуле і майбутні плани.Забрала здоровʼя. Забрала родичів, яких вже не стало в окупації. Батька, з яким ми більше не бачились з 14 року. Вітчима, який загинув на війні…Забрала все. Але, з годом дала ще більше - кохану дружину, друзів, нові знайомства, навичку і бажання розвиватись.Розвиватись саме в тому напрямку, який розпочався в ніч рівно 11 років тому. Від того і тема тих всіх «договорняків» вона дуже тригерна. Бо забагато перекреслено війною, щоб все це було марно.А в багатьох війна забрала набагато більше…