Клео з 5 до 7 (1962) реж. Аньєс Варда Якось давно хотів подивитися фільми матусі французької нової хвилі Аньєс Варда і все ніяк очі не доходили, а тут її фільм показували в Харкові на кіноклубі і це був той самий привід. Клео з 5 до 7 - це півтори години з життя популярної співачки, яка очікує на результати аналізів, які можуть принести новину про те, що в неї рак. Вона спілкується з друзями, колегами, незнайомцями, гуляє, їздить на таксі і автобусі вулицями Парижу, і весь час катається туди сюди на емоційних гойдалках. Мені дуже сподобалося як через інших людей, одяг, людей на вулицях і ще через купу дрібних деталей режисерка показує світ головної героїні, при чому і зовнішній і внутрішній і те, як вони нерозривно пов’язані. Іноді фільм здається легковажним, іноді імпульсивним, іноді драматичним, але кожен з цих настроїв створюється дуже скрупульозно і відображає саме те, що зараз відчуває героїня, здебільшого не кажучи цього напряму. Ну і це кіно, яке могла зняти лише жінка. І те як показане ставлення інших персонажів до неї в контрасті з тим, що вона відчуває, і що показує назовні, і те, в чому вона намагається знайти підтримку, і те, в чому врешті решт знаходить її і багато чого іншого – це все відчувається як погляд зсередини, погляд людини, яка не намагається відтворити емоції, а людини, яка знає, про що розповідає. Якщо вся французька нова хвиля просякнута екзистенціалізмом, то Клео з 5 до 7 – це екзистенціалізм з по справжньому жіночим обличчям. #драма 🍅 Механічний Помідор 🍅