Хто встановлює опіку? Три варіанти – суд, орган опіки та піклування (ООтП) та нотаріус. При чому нотаріус встановлює опіку над майном. А суд та орган опіки та піклування – над особою. Це можна пояснити тим, що суд і ООтП виважено ставляться до вибору особи, яка призначається опікуном, бо вона «поповнює дієздатність» особи, над якою встановлюється опіка. А от для нотаріуса подібних пересторог закон не містить. Та й взагалі цим «дрібницям» уваги не приділяє. Чому? Начебто ж в усіх випадках представництва опікун може вчиняти правочини з чужим майном. Але у випадку, коли це опікун особи, то він діє від імені особи, а якщо це опікун над майном, то чи діє він від імені особи, то чи це також так само? Принаймні, в ст. 44 ЦКУ про це не йдеться.Напевно, саме тому нотаріуси й порушують питання про те, що такий опікун (опікун над майном) також є представником. Однак тоді він діятиме від імені особи, визнаної безвісті відсутньою. Проте, по-перше, ця особа дієздатна і не виказувала свого наміру, щоб хтось діяв від її імені. По-друге, інших підстав діяти від імені особи, крім «поповнення її дієздатності» або по волі цієї особи закон не знає. Тому принциповим питанням буде те, чи варто передбачати зовсім інший підхід, аніж той, що складався протягом всього часу існування інституту представництва і наділяти особу, яка нотаріусом призначена опікуном, правами представника? Думається, що це буде принципово ламати інститут представництва.Щоправда, цей інститут вже давно зазнав доволі істотних змін, перетворившись на міжгалузевий і норми про представництво містяться не лише в цивільному праві, а в процесуальному, корпоративному та ін. Тому унормування представництва давно потребує змін, але я, власне, проти статусу опікуна над майном як представника.