Canal Спілка Громадського Роялізму - @civic_royalism - №629
Доброго дня, пані та панове читачі.Гадаю сьогодні день, коли можна почати підводити підсумки, що ми і зробимо у новорічному вітанні, але цей пост не про це. Сьогодні ми підведемо підсумок Європейської соціально-демографічної ситуації.Подивімося на сучасну Західну Європу чесно і без ілюзій як євроінтеграційних, так і негативних, тобто максимально об'єктивно. Демографічна криза там — це не "помилка ринку" і не наслідок абстрактних післявоєнних культурних змін, а прямий результат сучасної демократичної моделі. Соціал-демократичні держави десятиліттями будували систему, у якій працююча молода людина змушена була віддавати величезну частину доходу на утримання осіб пенсійного віку. І якщо раніше це компенсувалось народженням більшої кількості молодих осіб, у реаліях 21 століття відбувається критичне старіння населення, коли старців стає більше за молодих. Для якихось країн це лише в майбутньому, а в якихось це вже сталось. У підсумку молодь фізично не має ресурсів на створення родини, народження дітей, купівлю житла і будь-яке планування майбутнього. У результаті, дітей відкладають, родини не створюють, народжуваність падає, створюючи замкнуте коло, у якому водночас суспільство стрімко старіє, і кожен наступний виборчий цикл лише погіршує ситуацію. Чим більше літніх людей — тим більше голосів отримує політик, який обіцяє ще більше пенсій, ще більше пільг і ще більші соціальні витрати. А більші витрати-ж означають одне — нові податки, знову ж таки на тих самих молодих і продуктивних. Цикл замикається і повторюється знову і знову, поки держава остаточно не з’їдає власне майбутнє.Сучасна демократія в такому вигляді не здатна зупинити цей процес, бо вона структурно існує за рахунок руйнівного популізму. Це, в свою чергу, створює "пенсійних популістів", які купують голоси за рахунок майбутнього цілої нації. Тому вихід лежить поза межами охлократичної логіки. Монархічна система, за якої керівник держави не залежить від примх електорату чи інтересів "спонсорів", і в якій мінімізовано інституційні бар’єри для ухвалення непопулярних, але стратегічно необхідних рішень, є найбільш придатною для вирішення цього питання. Держава має перестати працювати на виборчий натовп і почати працювати на демографічне виживання. Ресурси повинні йти не на нескінченне латання пенсійної системи, а на реальне полегшення життя молодих родин — житло, податкові пільги, підтримку батьківства. Податок для бездітних — це можлива опція, яка при цьому не утискає особу, а примушує до чесної плати за вибір. Хочеш жити для себе? Добре, але не обурюйся, коли тебе просять зробити більший внесок у порятунок нації. Варіантів рішень багато, але база одна — без відмови від нинішньої охлократичної популістичної системи, демографічної катастрофи не уникнути.Спілка Громадського Роялізму - Доєднатись
142
25-12-30 16:00