Часте причастя, якщо воно буде індивідуальним, тобто кожен сам собі визначатиме час для причастя, ні до чого не приведе. Літургія – це спільна справа.Молитви літургії не передбачають двох категорій тих, хто перебуває в храмі: причасників і присутніх. Тому літургія без причасників або «приватна» літургія (ред. без самого замовника) абсолютно немислима.Уявіть собі: приватна особа «замовляє» спільне богослужіння (що, власне, й означає слово «літургія»), на якому ніхто навіть не присутній! Євхаристія – це Трапеза, Вечеря, у ній можна бути лише учасником: спостерігати, як обідають інші, принаймні, дивно.Чому Церква не залишає оглашенних спостерігати, як причащаються вірні, а багатьма виголосами «оглашенні, вийдіть» наказує їм покинути храм? Та тому, що служать, приносять подяку всі члени зібрання, і це передбачає обов’язкове причастя Євхаристії.Оглашенні ж, не просвітчені Хрещенням, не можуть брати участі у звершенні Євхаристії. Тож говорити про «присутність» на літургії не можна – у ній можна лише брати участь.Ми сьогодні, на жаль, далекі від справжнього розуміння Євхаристії. Каноніст XII століття Феодор Вальсамон зауважує, що за його часів далеко не всі християни причащалися на кожній літургії, але вони залишали храм разом з оглашенними та тими, що каялися. Навіть патріарх, каже він, коли не служив і не причащався, виходив із храму після читання Євангелія.Архімандрит Зінон (Феодор). Бесіди іконописця.