Хоч як би банально й заїжджено це не звучало, але зрозуміти й прийняти земні страждання, земну несправедливість, земний заклик відмовитися від боротьби, полюбити ворогів, примиритися зі смертю — тобто прийняти страждання, гоніння, наклеп і навіть саму смерть як милість Божу — можливо лише в перспективі іншого, вічного життя. Там, де ти не зупинився на земному, не потонув у ньому, а дійсно вирушив шукати ось Того Невідомого Царства, Того життя, що не від цього світу.Саме його і обіцяє нам Христос — не чудеса на землі, а те необіймане і незвідане, “чого око не бачило, вухо не чуло і що на серце людині не приходило”.І в цьому сенсі заразитися, захворіти й померти, зазнати катувань, бути вбитим, гнаним, не дочекатися нагороди чи визнання за життя, не побачити відплати винним і торжества справедливості тут, на землі, ще при цім житті — це сущі дрібниці, про які й турбуватися не варто.Коли ми говоримо про віру в милість Божу, то Його милість — це і є Його Царство, до якого Він нас кличе і яке обіцяє нам.Пам’ятаєте першу звістку Євангелія?“Покайтеся, бо наблизилось Царство Боже”.Не мир тут і зараз, не тілесне зцілення, не добробут, не фізичне безсмертя й не земне торжество справедливості. А оте незнане, яке не довести й не перевірити — Царство, де Царем є Сам Ісус Христос, Який дозволив Себе видати, обмовити, жорстоко катувати й страшно померти. Його Царство і можливість бути там разом з Ним.Ось така наша віра.Забежинський І.А.