CHORNOBROVA KAROOKA

Сплетені стежки - Девні ПерріМоя оцінка: ★★★★☆Люблю Девні Перрі (дуже сильно), але якби я наперед знала, про що саме ця книжка, то, скоріше за все, пропустила б її — не тому, що вона погана, а тому, що історії з розряду «Один день» з Енн Гетевей — не для моєї нервової системи.💫 В нас тут двоє людей, які потоваришували ще дітьми, а потім закохались і почали таємно зустрічатись, але їхні стосунки могли тривати лише один тиждень на рік (або на два роки) під час літньої відпустки на ранчо, тоді як увесь інший час вони жили кожен своїм життям. 💫 «Та людина не в той час» — це загалом не мій троп (просто особиста неприязнь), а в історії Веста та Індії мені було особливо важко повірити в концепцію «те, що в нас було, обмежувалось тижнем, інколи менше, але це не означало, що це було щось неважливе» — вони не те, щоб мали багато часу та можливостей по-справжньому пізнати одне одного за той тиждень на рік (чи два роки), так ще й в кожного було своє особисте життя в тих проміжках між зустрічами, бо (що досить логічно) ніхто з них не давав ніяких обіцянок (але дякувати Богу, обійшлось без зрад — я просто травмована книжкою “A Love Letter to Whiskey” 🙂). Тому мені не дуже вдалось повірити в це «я кохав / кохала тебе все життя». ✨ Крім того, не будемо навіть говорити про кожен напад тахікардії, який ставався, коли хтось з героїв вирішував зробити серйозний крок у найбільш непідходящий момент (мені хотілось кричати підказки на все горло, але вони все одно б не зробили так, як я казала, то який в цьому сенс?). Але навіть попри те, що в цьому тропі мене бісить абсолютно все, серед усіх прочитаних історій з ним ця — мабуть, найкраща.💫 Чи бісили мене герої? Ну іноді, так. Здебільшого — батько головного героя. Ну і сам Вест (іноді) — хотілось трошки менше впертості і більше стриманості та розважливості. Але загалом мені було норм, бо разом з цим в ньому було багато речей, які мені сподобались: те, як він завжди захищав Інді, навіть якщо сам на неї злився; як розібравшись у своїх емоціях, ніколи більше не сумнівався у власних пріоритетах і так далі.💫 Мені дуже сподобались стосунки Індії з батьками, особливо з татом. Це було мило та зворушливо, хоч і дещо боляче. Та і загалом мені сподобалось Інді як персонажка — так, в її активі (пасиві) є декілька сумнівних та дуже поспішних життєвих рішень, але вона сильна, наполеглива, розумна та працьовита, здатна постояти за себе, віддана тим, кого любить, та дуже добра. ✨ А найбільш за все мені зайшла саме атмосфера — гори, готель та ранчо з давньою історією. Мені так захотілось більше цього всього, що я зараз одразу піду читати серію про Іденів (не треба мене рятувати, я саме там, де хочу бути).Видавництво: 🌟Vivat#сплетені_стежки_девні_перрі#відгуки_chornobrova_karooka

Погана мати - Міа ШеріданМоя оцінка: ★★★★☆Я навіть не думала, що мені так сподобається 😏🌺Це саме той тип детективної лінії, який я просто обожнюю — коли вбивця грається з поліцією в «кота й мишу», залишаючи підказки та спрямовуючи розслідування в потрібному для нього напрямку. Історія вийшла заплутаною, захопливою та цікаво написаною — я буквально проковтнула її. 🌺Тут також є непогана любовна лінія — з поверненням до рідного міста та другим шансом для двох людей, які колись були друзями дитинства, а потім стали першим коханням одне одного. З плюсів: з причиною розставання, яке відбулось 11 років тому, все досить швидко зʼясувалось (мені взагалі дуже зайшло те, як герої розібрались з ситуацією — чи це визнати провину, чи чесно сказати «я був занадто слабким, тож не міг зробити по-іншому», чи зрозуміти, що на той момент для кожного з них це був єдиний спосіб прожити життя, сповнене здійснення мрій та реалізації цілей). І Сієнна, і Ґевін бачили ту ситуацію по-різному, але їм все ж вдалось зрозуміти одне одного і бути разом тут і зараз. 🌺Мені також сподобався фінал — хоч я і відклала останні 15% на наступний ранок, бо не була впевнена, що готова лягати спати в сльозах і соплях, якщо кінець буде не дуже щасливим. Фінал вийшов гірко-солодким — ніби все і добре (ну більш-менш), але з присмаком втрат, травм та довгого шляху до зцілення. 💀 Не поставила 5 зірочок лише тому, що сюжет для мене був передбачуваним — абсолютно всі припущення, які я записувала собі по ходу читання, зрештою виявились правильними. Читати було цікаво (дуже), але хотілось, щоб деякі сюжетні повороти були більш закрученими. Тим не менш, мені ця книжка на тверду вісімку. Тепер хочу ще щось таке.Видавництво: 🌟 РМ#погана_мати_міа_шерідан#відгуки_chornobrova_karooka

Підіграй мені - Ліз ТомфордМоя оцінка: ★★★★★Тропи: 🟣фальшивий шлюб 🟣він закохується перший і сильніше 🟣бейсболіст та лікарка команди 🟣black cat + golden retriever🟣одне ліжко🟣таємна закоханість🟣«моя дружина»🟣віднайдена родина 🟣зцілення душевних ран🟣сцени 18+🟣його та її povНехай пробачать мене попередні три книжки серії, але ця — моя улюблена, а Ісая Роудс — один з найкращих книжкових чоловіків евер (ну люблю я, коли чоловік закохується перший і сильніше. Він виглядає занадто ідеальним, а його закоханість — не завжди логічною та трохи схожою на одержимість? НІЧО НЕ ЗНАЮ, ДАЙТЕ МЕНІ ІДЕАЛЬНОГО ЧОЛОВІКА — НАВІТЬ ЯКЩО ВІН ВСЬОГО ЛИШЕ НАПИСАНИЙ ЖІНКОЮ).💜 Я дуже полюбила цих героїв:Чоловіка, який звик ховати біль за усмішкою та ще дитиною вирішив, що його робота — веселити, розважати та робити життя інших легшим. І жінку, яка ніколи не відчувала любові та турботи, тож звикла до того, що її вважають холодною, відстороненою та не вартою жодних зусиль. Ісая не хоче нікому псувати життя своїми проблемами, тому веде свої найважчі битви наодинці. Він добрий, відданий, турботливий та люблячий, а єдине, чого він коли-небудь насправді хотів — це кохання, сімʼя та відчуття «я вдома». Кенні настільки страшно бути в чомусь не ідеальною, що їй доводиться пробувати, помилятись і вчитись всього потайки, адже лише так вона може не бути бездоганною з першої ж спроби. Сумно це визнавати, але я розумію обох героїв краще, ніж мені хотілось би. 🔥 Я обожнюю любовну лінію в цій книжці:🟣кохання, яке виростає з довіри, 🟣хімія, від якої в животі оживає отой останній напівмертвий метелик, 🟣здорові стосунки, в яких герої розмовляють одне з одним, вирішують проблеми разом та керуються інтересами партнера при прийнятті важливих рішень, 🟣сцени 18+, які буквально одні з найгарячіших, що я читала, і кожна з них — на своєму місці.😸 Тут немає токсичних гойдалок, які збурюють сюжет, немає різких конфліктів, нескінченних зʼясовувань стосунків чи драми заради драми, а хімія не знесе вам дах буквально з першої сторінки.Але тут є і великі романтичні жести, і маленькі, майже не помітні дрібнички, які відчуваються однаково важливими. Є жарти, розмови пізно ввечері, підтримка після важких днів, і поступове усвідомлення «ця людина стає частиною мого життя, і мені це подобається».Це стосунки, в яких ні він, ні вона не хочуть, щоб хтось жертвував своїми мріями, карʼєрою чи шансом реалізувати потенціал. Так, тихо, бо я зараз піду перечитувати 😳Це книжка про силу, про контроль і про те, як швидко жінку в професійному спорті можуть звести до пліток, чужих бажань чи оцінок. Про те, як це — бути з кимось, хто залишається поруч не лише тоді, коли ти найлегша та найзручніша версія себе, а коли ти — жива людина зі своїми страхами, переживаннями та слабкостями. Про звʼязок, у якому амбіції — це не перешкода на шляху до кохання, яку треба подолати, а частина особистості, яку правильний партнер має не приглушити, а підтримати.Це книжка про тактильність і фізичну близькість, яка відчувається правильно, якщо поруч людина, якій ти довіряєш. Про кохання, яке може бути не руйнівним землетрусом, а місцем, де нарешті можна перестати весь час тримати удар.І про те, що любити когось — це давати людині вибір. Обожнюю цю книжку — один з найкращих любовних романів для мене 😊Видавництво: 🌟 КСД#підіграй_мені_ліз_томфорд#відгуки_chornobrova_karooka

Гірашки - Вікторія Климчук-ДлугачМоя оцінка: ★★★★☆Ця книжка вже декілька днів тримає мене в стані гірко-солодкої ностальгії.✨ Я, звичайно, розуміла, що речі, які траплялись зі мною в дитинстві — це не унікальний людський досвід, але коли я читала «Гірашки» і бачила, як герої на сторінках робили точно те ж саме, що робила я, коли була малою, мені хотілось ляскати палітуркою і кричати: «Звідки ви це знаєте? Тоді ж ще навіть інтернету не було. Як ми всі, не змовляючись, робили одне і те ж?». 🍉 Авторка в таких деталях описала це підліткове літо 2000-го, що я іноді забувала, що все це насправді відбувається не зі мною. Халабуди, виклики пікової дами, крадені фрукти, страшилки перед вогнищем, Костиль з «Баффі» і «Сила трьох звільнить нас», поради про стосунки з Cosmo і «Попитка номер пять» (як людина, яка в дворовому складі віа гри була руденькою, я не плачу — просто мій прайм в очі попав 😕).Атмосфера в цій книжці — просто мільйон з десяти. ✨ В той же час сама історія дуже непроста — навіть не тому, що вона починається з похорону шістнадцятирічної дівчинки, а тому, що розповідає і про інший бік дитинства: про жорстокість, сором, провину, брехню та мовчання, і про дорослішання, яке відбувається занадто рано.✨ Підлітки тут дуже добре прописані в дрібницях — як вони говорять, як брешуть, як жартують, як поводяться в компанії і намагаються «бути своїми».Вони — не ідеальні «янголятка», які веселяться і добре проводять час. Вони заздрять, вдаються до маніпуляцій, зляться, намагаються сподобатись, сваряться, а потім миряться, вчаться бути сексуальними та розуміти соціальні ролі, але ще толком не вміють справлятись ні з чим з цього. ✨ І буду чесною — я чекала тут детективну лінію, яка б мене захопила, але отримала не зовсім те, чого чекала. Смерть в сюжеті не перетворюється на загадку, яку треба розгадати. Тобто питання «хто винен?» важливе, але ще важливіше тут те, як трагедія руйнує динаміку між дітьми. Нам дали історію з акцентом не на розслідуванні, а на особистих переживаннях кожного з героїв. Що мені не дуже сподобалось?✨ темп і обсяг Якщо ви чекаєтединамічного сюжету та/або драматичних поворотів, то це не ваш варіант. Тут більше уваги приділяється саме атмосфері, взаємодіям героїв та побутовим деталям, тому темп може здатись надто тягучим.І особисто для мене 504 сторінки — це забагато. Якось ввечері я закінчила читати на 304-тій сторінці і зловила себе на думці, що можна було б і завершувати. Але загалом мені сподобалось. Це дуже атмосферна, трохи болюча і подекуди енциклопедична книжка про дружбу, провину та дорослішання. Моя подруга, яка читала зі мною, навіть сказала, що «Гірашки» легко могла б вписатись в шкільну програму з української літератури, і я з цим абсолютно згодна🙂Видавництво: 🌟 Віхола#гірашки_вікторія_климчук_длугач#відгуки_chornobrova_karooka

Дике кохання - Тея ҐуанзонМоя оцінка: ★★★☆☆Я не планувала читати «Дике кохання» зараз, але після того, як завершила книжку, що змусила мене нервувати і рвати на собі волосся, я дуже захотіла чогось теплого, милого і доброго. І історія про Ґвіневер та Оскара з усією її наївністю та подекуди дитячістю мені підійшла.✨ Вже коли я купила цю книжку, то дізналась, що ця історія народилась як вигадана книжка усередині Critical Role, але як людина, яка ніколи не цікавилась Dungeons & Dragons (і усім, що з цим повʼязано), я, ну знаєте, поза контекстом.Для мене це просто прикольне роментезі про подорож, приховані здібності, пошук себе та двох незнайомців, які не повинні були закохуватись, але стали одне для одного найближчими людьми. 🤓 Загалом цю книжкуможна читати без знання лору, але іноді може виникати відчуття, що світ уже десь існує, просто ви не дуже в курсі (іноді в мене виникали питання, але мені було лінь шукати на них відповіді, тому я просто не звертала уваги). 👩 Ґвіневер дуже нагадувала мені Рапунцель (зовнішністю, манерою поведінки та стилем спілкування), ну для мене це плюс (Рапунцель я люблю). Мені дуже сподобалось, як мрійлива, добре вихована, подекуди відірвана від життя Гвін знайшла в собі сили обирати власний шлях, але при цьому не втратила своєї доброти, чарівності та людяності. 🗡 Оскар — замкнений, часто різкий, очевидно травмований, але дуже милий. В кінці він, звичайно, мене трохи вибісив (ні, вибачте, я не розумію доцільності тропу «розбити серце, аби врятувати» в такому грубому виконанні, я взагалі ці «для неї / для нього так буде краще» не схвалюю, а тут воно якось дуже по-орківськи вийшло). 🌹 Мені загалом сподобалась любовна лінія Ґвіневер та Оскара: спільна подорож та вимушена близькість, буркотун і сонечко, заборонене кохання, протилежності, які притягуються, пригоди, магія, небезпеки на кожному кроці, емоційна вразливість та можливість відкриватись одне одному і ставати ближчими. 📓 Але мені не дуже зайшло те, як саме ця було написано. Герої, їхні взаємодії, сама історія такі милі, трошки дитячі, подекуди навіть мультяшні, і це вже не для всіх. Але для мене тут більше питання було в тому, що сцени 18+ здавались зайвими — вони змінювали градус книжки, і це не завжди виглядало органічно. ☠ І (що дуже субʼєктивно) мені не сподобались самі сцени 18+ (всі ці квітки з росою і сталь під шовком — це не мій фетиш, навіть якщо в цьому і полягає фішка). Загалом книжка цікава, мила, приємна, але на три зірочки, не більше.Видавництво: 🌟 КСД#дике_кохання_тея_ґуанзон#відгуки_chornobrova_karooka

Відмотай назад - Ліз ТомфордМоя оцінка: ★★★★☆Я очікувала, що пʼята книжка в серії сподобається мені найбільше, бо я обожнюю читати про те, як друзі дитинства стають першим коханням одне для одного, а додайте сюди ще гарячого хокеїста, віднайдену родину та «це завжди була ти», і ми вже на півдорозі до пʼяти зірочок 🙂Але щось якось з «Відмотай назад» в нас не дуже склалось. Давайте по пунктах.❤️ любовна лініяВ нас тут дві часові лінії: ⏺ дитячі та підліткові роки героїв (знайомство, дружба, юнацька закоханість, яка переростає в кохання, перші справжні стосунки та розрив, після якого герої зникають з життя одне одного на шість років).Ця частина книжки мені сподобалась: це було мило, тепло, зворушливо, я вірила в героїв і в те, як розвиваються їхні стосунки.⏺та теперішнє (в яке я не повірила ні на секунду). Я читала про дорослих Геллі та Ріо з постійною фоновою думкою «це не другий шанс, це намагання зробити вигляд, що перший шанс спрацював». Все виглядало так, ніби герої не закохані одне в одного тут і зараз — через шість років, коли вони отримали освіту та роботу, завели друзів, пройшли через скрутні часи та досягли успіхів. Це виглядало так, ніби вони закохані в ідею першого і єдиного справжнього кохання. Чи знають вони щось одне про одного зараз — якою людиною кожен з них є, що вони люблять, чим живуть, що робить їм боляче, а що дає сили прокидатись кожного ранку? Ні. Вони бачать одне в одному своїх 20-річних партнерів, які вже давно виросли. Заради Бога, за шість років можна стати абсолютно іншою людиною (повірте, я знаю, про що кажу), але ніхто з героїв не змінився — принаймні в очах свого любовного інтересу. Тому я не побачила між ними ні глибини, ні хімії, ні того, що вони приймають та справді кохають одне одного. Ілюзії? Так. Ностальгія? Так і ще раз так. Кохання? Серединка на половинку.💫 герої Ріо на початку взагалі не вражав, він був навіть трошки неврівноважений — запальний, подекуди грубий, недоречно ревнивий чи власницький (ти не бачив її 6 років і сподівався не бачити до кінця життя — то чому ти втрачаєш кляту голову від того, що хтось зве її «Гел», заради Бога? вона нічого тобі не винна, вона просто намагається вижити, чувак). Ну і навіть не будемо говорити про дисонанс між тим, яким Ріо був у попередніх книжках, і між тим, яким він був у своїй книжці — його наче підмінили (метаморфози Оллі з «Мого темного принца» навіть почали сприйматись нормально). Геллі мені сподобалась, претензій в мене до неї немає — в теперішньому вона поводилась адекватно. І хоч ці їхні інтриги-скандали-розслідування з причиною розставання 6 років тому трохи висмоктані з пальця, в мене тут, як не дивно, претензій до miscommunication тропу нема, бо обом героям було по 20, а на них звалилось багато проблем, з якими вони не змогли впоратись нормально — ну таке буває, я в 20 теж не була королевою раціональності.🤩 Мені сподобалось, що вже десь приблизно на половині книжки герої більш-менш розібрались з минулим і почали будувати нормальні стосунки без образ і недомовок (дякую, що не тягнули кота за це саме до кінця книжки). І от десь з цього моменту книжка почала бути цікавою, милою, гарячою і комфортною — ніяких драм, люди розмовляють словами через рот, «віднайдена родина» дуже радує, а головні герої беруть і вирішують проблеми, ставлячи одне одного на перше місце і не розриваючись між усім, що для них важливо. Я б поставила цій книжці десь 7/10, мабуть (хоча перші сторінок 200 я була впевнена, що це буде не більше трьох зірочок). З нетерпінням чекаю виходу українською книжки про дідуся Монті 😈Видавництво: 🌟 КСД#відмотай_назад_ліз_томфорд#відгуки_chornobrova_karooka

Та просувають. Але тут більше проблема в тому, що нікому не відомі книжки нікому й не цікаві 🙂Я ж часто розповідаю про книжки, в яких від нуля до двадцяти оцінок на Goodreads (бо це новинка тільки-но з друкарні / дебютна або маловідома книжка українського автора чи авторки і так далі). ✅ З плюсів: мої підписники дізнаються про існування книжок, про які раніше могли нічого не чути. ❎ З мінусів: дописи по таких книжках зазвичай збирають мало охоплень, реакцій та коментарів. Коли я читаю якусь популярну книжку, яка вийшла в перекладі давно, але руки в мене дійшли тільки зараз, або книжку, яка зʼявилась українською нещодавно, але була дуже розхайплена в зарубіжному буктоці, то статистика взлітає у стратосферу. З останнього — дописи по «Підіграй мені» набрали по 1,5к переглядів за 12 годин, а також по 200-300 реакцій і по декілька десятків коментарів. Хокейні романчики Стефані Арчер і Ханни Ґрейс туди ж. Очевидно, що з точки зору статистики, популярні книжки виграють, тому я завжди намагають робити бутербродик з популярна-маловідома-популярна (думаю, що засунути між Джонні і Джонні, якщо ви розумієте 😈).#питання_відповіді

За сіткою - Стефані АрчерМоя оцінка: ★★★☆☆Це було непогано, але вау-ефекту не відбулось — для мене це десь 6 з 10, але наступну частину серії читати я планую. Тут дуже багато всього, що я люблю:🌺дружба, яка переростає у щось більше;🌺вимушена близькість (спільне проживання);🌺він — буркотун, а вона — його сонечко;🌺давня таємна закоханість, яка перетворюється на справжнє кохання, коли герої зустрічаються вже в дорослому віці;🌺фальшиві стосунки (нехай це і не головний троп, але ті декілька розділів мене дуже порадували);🌺ніякого розриву у третьому акті (як і драм / непорозумінь / тупих вчинків — книжка дуже комфортна, а стосунки героїв — здорові);🌺хокейна команда, яка стає віднайденою родиною;🌺сцени 18+ (може, їх і забагато, але я рада за героїв — майже від щирого серця);🌺його та її pov (залізти чоловікові в голову, щоб дізнатись, що він закоханий просто по вуха? обожнюю);🌺зцілення душевних ран (герої допомагають одне одному ставати впевненішими, закривати старі історії і рухатись далі — ну такі вже бусінки).❤️ Загалом книжка дуже мила, добра, тепла і комфортна. Тут не було абсолютно нічого, що змушувало б нервувати чи відчувати тривожність — для когось вона може здатись нудною, але я отримала саме те, що хотіла. Але були дві речі, які мені не дуже зайшли: 🩲 У першій половині книжки самого сексу (сцен 18+) не було, а от думок / фантазій / розмов про нього було набридливо багато — прям з перших розділів. Іноді виникало враження, що герої взагалі більше ні про що не думають. А в другій половині книжки сцен 18+ було так багато, що я просто почала читати їх по діагоналі.❤️ Це було затягнуто. На 57% я вже була готова побачити декілька останніх розділів і епілог. 512 сторінок — це забагато для цієї історії: частину сцен можна було б сміливо викинути без шкоди для сюжету, деякі моменти виглядали занадто довгими (хотілось скоротити їх вдвічі), а деякі — такими, що повторюють один одного. Іноді виникало відчуття, що стосунки героїв нікуди не рухаються, вони просто ходять по колу і все. Я так глянула — наступна книжка в серії не коротша за цю😳, але ладно, сподіваюсь, що історія Рорі та Гейзел мене не розчарує.Видавництво: 🌟Vivat#за_сіткою_стефані_арчер#відгуки_chornobrova_karooka

Онейромантка - Оро ХáссеМоя оцінка: ★★★★☆Що мені сподобалось?💚 ідеяУявіть собі жінку, здатну входити у сни інших людей і проживати моменти з їхнього життя: відчувати чужий страх, смуток чи щастя, проходити через чужі перемоги та поразки, навіть бачити чужі останні миті перед загибеллю і вмирати — ніби це насправді відбувається з нею.Цей дар — не стільки супер сила, як форма постійного виснаження, і вже незабаром наша головна героїня Міла втрачає межу між своїм і чужим та поступово перестає почуватися окремою від тих історій, у які занурюється.Я ніколи раніше не читала про онейромантію, тому для мене ця історія — щось нове (та я спочатку думала, що «онейромантка» — це авторський неологізм, заради Бога 😔). ⛓ сетингПодії відбуваються в Україні (здебільшого — в селі на Рівненщині, ще трошки — в Києві) у декількох часових лініях:🔸1991-й рік (за декілька місяців до проголошення незалежності);🔸під час Другої світової війни;🔸та в різні часові проміжки з 1917-го по 1935-й.Мені сподобалось, що місце і час — це не просто декорації, на фоні яких щось відбувається. Тут історичні події відіграють важливу роль у сюжеті, настрої в суспільстві відчуваються у дрібницях, а якщо прибрати «де» і «коли», то історія просто розвалиться.🫱 стиль написанняДекілька pov та декілька часових ліній, пошук родинної реліквії, таємниці минулого, дивні сни, небезпечні люди — читати було дуже цікаво, а те, як авторка вміло вправляється зі словами, змушувало мене забувати про те, що це її дебютна книжка. Але водночас є те, що мені не дуже сподобалось. ✨ Майже протягом всієї книжки оповідь досить тягуча — повільна настільки, що подекуди починаєш ловити себе на думці, що сюжет ніби рухається, але відчуття прогресу майже немає. Тут більше про атмосферу, сни, психологічний стан Міли, внутрішню напругу і так далі. І для мене фінал став перевантаженим: забагато містики, забагато драматичних відкриттів; забагато магічного реалізму поверх уже існуючої історії.Виникло відчуття, ніби останні 15–20% роману намагаються компенсувати повільність усього, що було до цього. Для мене якби історія замість того, щоб піти в цей «надприродний» напрямок, більше заглибилась в детективну складову, вона б лише виграла, бо в кінці було так багато всього, що місцями це почало нагадувати fever dream (так само в мене було і з «Мертвою Вітою» — мабуть, коли містики стає забагато, це не зовсім моє).Але загалом книжка хороша, мені сподобалось.Видавництво: 🌟 РМ#онейромантка_оро_хассе#відгуки_chornobrova_karooka

Пожирач людей - Ніккі Сент-КроуМоя оцінка: ★★★★☆Я прочитала цю книжку за день і отримала все, чого мені так не вистачило, коли я читала «Розпусних загублених хлопців» — ця серія в рази краща🤌🏻👑 Тут є цікавий (хоч і досить простий) світоустрій з політичними інтригами, а також захопливий сюжет, який змушує перегортати сторінки одна за одною — хочеться дізнаватись більше про острови, про відьом, про фейрі, про те, що відбувається з кожним з нашої трійки, і як герої вирішуватимуть ті проблеми, з якими їм довелось стикнутись. 📖 Короткі розділи, три pov, динамічний розвиток подій та кліфхенгер штовхають одразу брати до рук наступну частину трилогії (яка ще не вийшла, на жаль).✉️ Мені сподобалось, що стосунки Гака, Рока і Венді дуже органічні — до того, як я почала читати, я чомусь хвилювалась, що хтось з трьох героїв відчуватиметься тут зайвим, але ні — їхні почуття одне до одного такі різні, але їхній звʼязок — це буквально найкраща частина книжки. І сцени 18+ дуже гарячі (і не крінжові — ніколи не думала, що скажу таке після «Короля Неверленду», але ось ми тут). 🕯 Самі герої мені теж сподобались — ніхто мене не бісив, нікого не хотілось викинути з сюжету.Рок одночасно лякає і притягує, він спокійний, владний, трошки хижий, але при цьому виглядає емоційно найстабільнішим серед них усіх.Гак добрий та турботливий, хоч і звик вважати себе поганцем. В ньому поєднуються сила і вразливість, що робить його справді «живим».Венді відважна, але втомлена випробуваннями, які їй довелось пройти. Вона могутня, зухвала та незламна, але попри все боїться бути покинутою. ❤️ І ці троє так добре доповнюють одне одного — спостерігати, як змінюється динаміка між ними, неймовірно цікаво. Напруга, флірт, тяжіння, яке важко заперечувати, токсична межа між ненавистю та коханням, ревнощі та відчуття приналежності… якщо ви любите такий емоційний безлад, то тут вам все сподобається.Коротше, мені потрібна друга частина серії (ще на вчора, якщо чесно 😔).Видавництво: 🌟 Bookchef#пожирач_людей_ніккі_сент_кроу#відгуки_chornobrova_karooka