Мертва Віта - Анна СтаднікМоя оцінка: ★★★★☆Це та книжка, яка змусить вас багато думати, повертатись назад і перечитувати окремі фрагменти ще раз, робити паузу на чай чи каву і казати собі «ну і що, що я не до кінця все розумію? я можу просто відпустити і більше до цього не повертатись», а потім серед ночі гарячково гортати сторінки в цьому Шелдонкуперівському стилі I don't need sleep, I need answers. Скоріше за все, ви будете думати, що або авторка багато чого не пояснила, або ви трошки тупенькі, але відірватись від читання не зможете. До чого варто бути готовими? 📎це насправді містичний трилер (маркетологи нас не обманули)Ми маємо справу з:▫️дівчиною, яка періодично помирає, але ніяк не помре остаточно;▫️з загадковими смертями, яким складно знайти раціональне пояснення; ▫️та з темною сутністю, яка… а, ну про це вже самі дізнаєтесь. Якщо на перших розділах єдина думка, яка у вас виникатиме, це «що це в біса за фігня?» — спокійно, це так треба. 📎не очікуйте швидкої ясностіВ цій книжці є дві часові лінії, оповідь ведеться одразу з декількох pov, а оповідачу не можна довіряти. Це все додає напруги (історія справді дуже затягує), але водночас ускладнює розуміння, бо під час читання доводиться тримати в голові багато шматків, які не одразу сходяться — десь приблизно сторінок двісті піде на те, щоб ви хоча б трошки почали розбиратись, що там до чого. І я б сказала, що це той текст, який вимагає уваги — його не дуже вийде читати «на фоні».І ще одне: якщо ви починатимете читати, очікуючи отримати «трилер з чіткими відповідями», — скоріше за все, ви дратуватимесь і під час читання, і після. Краще одразу прийняти, що це історія, де частину сенсів треба дозбирати / додумати / допояснити собі самому — от тоді вам знесе дах. 📎тягучий текст і похмуру атмосферуДо тексту треба звикнути, бо місцями він досить поетичний як для трилера (не вважаю це ні плюсом, ні мінусом, просто мені на початку було складно через велику кількість епітетів і метафор — стиль здавався мені незвичним і я ніяк не могла налаштуватись, тож лише з третього разу в мене вийшло піти далі нульового розділу, зате потім я прочитала ті 350+ сторінок за три рази).Атмосфера похмурого Києва, яку нам обіцяли, тут справді є, як і велика кількість сцен, які можуть бути тригерними (краще перевірити список застережень на сайті видавництва).Мені книжка сподобалась — швидко прочиталась, а потім не відпускала ще тижні зо два. Для мене вона десь на 8-9 з 10 (я не поставила більше лише тому, що якісь речі мені довелось дізнаватись з інстаграму авторки, а про якісь — розпитувати людей, які працювали над цією книжкою, а мені хотілось би про все це дізнатись безпосередньо під час читання, бо в мене мозок чухається від нестачі відповідей).Я б радила її тим, кому сподобалась атмосфера трилерної пенталогії «Порожній пазл» Дмитра Палія (у «Мертвій Віті» ви навіть знайдете деякі відсилки до цієї серії).Буду чекати наступну книжку авторки, щоб знову зламати собі мозок 🙂Видавництво: 🌟 Лабораторія#мертва_віта_анна_стаднік#відгуки_chornobrova_karooka