У червні ми святкуємо одне з найтепліших і водночас найзворушливіших свят – День батька. Це день, коли серцем і словами дякуємо тим, хто завжди стояв за спиною, тримав нас у своїй тиші й силі, і, можливо, не завжди говорив про любов, але показував її кожним своїм вчинком.Бути татом – це не лише про силу і відповідальність. Це про терплячі пояснення домашніх завдань, про лагідне тримання за руку, коли страшно, і про тиху підтримку, коли потрібно зробити перший самостійний крок. За кожним сильним сином – тінь батька, який навчив стояти рівно; за кожною сильною донькою – обійми, в яких вона вперше зрозуміла, що таке безпека.У ці важкі часи, коли війна торкнулася майже кожної української родини, роль батька стала ще вагомішою. Дехто з них зараз на фронті – захищають та боронять країну, дехто вдома – виховують дітей і тримають міцну опору для родини. А є й ті, кого вже нема поряд, але їхня присутність – в серцях, у поглядах дітей, у спогадах, які не згасають.Скажіть сьогодні своїм татусям найважливіше. Обійміть, подзвоніть, згадайте! Іноді одна фраза: «Тату, дякую, що ти є» – важить більше за всі подарунки.Зі святом, наші дорогі татусі. Ви – наша сила, наша мудрість і наш спокій.