День 26 квітня 1986 року знають по всій планеті як дату наймасштабнішої аварії, яку будь-коли спричиняв мирний атом. За наслідками Чорнобильській катастрофі немає рівних, вона оповила радіоактивним шлейфом значну частину планети та перетворила квітучу місцевість на зону відчуження. Через тридцять років після катастрофи 26 квітня було проголошена ООН Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля, а в Україні цей день почали відзначати значно раніше. Він є нагадуванням про те, якою небезпечною може бути атомна енергетика, про героїзм ліквідаторів аварії та про довгострокові наслідки цієї події для людей і довкілля.Цей день не тільки нагадує нам історію катастрофи, яка відбулася 38 років тому, але й викликає бажання схилити голову перед пам’яттю про людей, які не зупинилися перед смертельною небезпекою, щоб подолати спільну біду. Герої тієї битви — пожежники, військовослужбовці, інженери, лікарі, рядові робітники, які зробили все можливе для того, щоб максимально запобігти ще більшим негативним наслідкам. Також ми згадуємо про тисячі людей, які вимушено покинули свої оселі, бо вони разом з полями, лісами та річками, засипаними радіоактивним попелом, стали непридатними для життя.Головне — пам’ятати про досвід Чорнобиля, тобто ставитися до таких об’єктів дуже серйозно, мати високопрофесійний персонал та чіткі інструкції дій у подібних екстремальних ситуаціях.