Уже минуло 40 днів з моменту вбивства Героя України, нашого Андрія Парубія. А я досі не можу звикнути говорити про тебе в минулому часі.Можливо, річ у тім, що досі відчуваю твоє плече поруч. Справи, які ми започаткували й продовжуємо робити, справи якими ти жив. Саме в них ти продовжуєш жити досі. Коли в Раді відстоюємо національні інтереси, коли молодь пакує волонтерський вантаж, коли чуєш українську в кав’ярні. Нарешті усі говорять про твої заслуги, усі це визнали. Ми домоглися відзначення тебе головною нагородою в країні, народ це масово підтримав, уся країна згадує тебе теплими словами. Сьогодні у твоєму любому Львові встановили на будинку пам’ятну табличку. Країна пам'ятатиме свого борця. А я пам'ятатиму ще й хорошу, сильну, близьку мені людину. Про те, як ти жартував, коли було зовсім важко. Як був поруч, коли всі інші мовчали. Як умів бути опорою, навіть коли самому було боляче.Кажуть, на 40 день душа постає перед Богом, і тоді визначається її подальша доля. Переконаний, ти зробив при житті дуже багато добрих справ. І український народ за це тобі дуже вдячний. А ми маємо продовжувати робити нашу з тобою спільну справу. Бо ти саме цього хотів би. Світла пам’ять, друже!📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter