Зворушив кінець книги "Мистецтво завжди бути правим"Коли супротивник переходить на особистості, досить зауважити йому, що це не стосується справи, і знову повернутися до предмета розмови, продовжуючи доводити свою думку, не зважаючи на завдану образу.Тобто слід зробити щось подібне до того, що Фемістокл сказав Еврібіаду: "Удар, але вислухай".Щоправда, не кожен здатен так учинити. Тому єдине надійне правило полягає в тому, на що вказував ще Арістотель в останньому розділі своєї "Топіки": Не сперечатися з першим ліпшим, а лише з тим, про кого знаєш, що він має досить розуму, аби не висловити якоїсь безглуздої нісенітниці, за яку потім самому ж стане соромно; з тим, хто здатен сперечатися підставами, а не голими повчальними твердженнями; З тим, хто вміє слухати докази, вникати в них і, нарешті, цінує істину настільки, що готовий уважно вислухати доводи навіть із вуст супротивника, а також має досить справедливості, щоб мужньо витримати власну неправоту, якщо істина виявиться на боці іншого.Звідси випливає, що зі ста людей навряд чи знайдеться бодай одна, варта того, щоб із нею починати суперечку.Щодо решти, то нехай говорять, що їм заманеться, адже кожен має право бути дурнем.Варто пам’ятати й слова Вольтера про те, що мир усе ж кращий за істину, а також арабське прислів’я:На дереві мовчання висить його плід, і цей плід є миром.