Прочитав вчора цікавий афоризм:"Зупинений годинник показує правильний час двічі на день."Це було в контексті передбачення майбутнього й означало, що зламаний годинник,  система, яка повністю не працює або не має механізму для правильного вимірювання часу, інколи все одно збігається з реальністю.Якщо годинник зупинився, наприклад, на 10:30, то протягом доби реальний час двічі проходить через 10:30. Один раз вранці й один раз ввечері. У ці два моменти показник годинника випадково стає правильним, хоча сам годинник не функціонує. І найцікавіше стається тоді, коли ми переносимо цей афоризм на логіку та людську дискусію:Навіть людина, яка систематично помиляється або використовує хибну методологію, іноді може сказати щось правильне.але це не робить її аргументацію надійною, бо правильність виникає випадково, а не через коректний метод. Це пояснює чому деякі передбачення тарологів, астрологів, хіромантів і ще багато кого буває спрацьовує — випадковість. І на цьому можна було б закінчити, але виявилось, що цей айсберг має подвійне дно, тому чи чули ви колись щось про класичну теорія знання JTB Вона бере свій початок ще у Платона, який пояснював, що просто правильна думка ще не є знанням. Якщо людина випадково сказала щось правильне, це лише вгадування. Щоб це стало знанням, потрібне обґрунтування.Наприклад твердження за вікном іде дощ є знанням лише тоді, коли виконані три умови:людина переконана що дощ ідеу неї є підстави так вважати наприклад вона бачить або чує дощі дощ справді іде Ця модель довгий час була домінуючою, поки у 20 столітті не сталась одна подія, яка все змінила ...