🇨🇳✈️Китай ставить «справжній двигун» на J-20A: що змінює WS-15Китай офіційно почав переоснащення винищувачів J-20A новим турбореактивним двигуном WS-15, який дає тягу понад 18 тонн і дозволяє літаку тримати надзвукову швидкість без форсажу. ✈️Це означає перехід від перехідних рішень на кшталт АЛ-31 і WS-10 до цільової силової установки, під яку фактично й проєктували J-20. WS-15 закриває одразу кілька критичних обмежень. ➡️По-перше, J-20 отримує реальний крейсерський надзвук із бойовим навантаженням, що важливо для далеких операцій над океаном і для полювання на літаки далекого радіолокаційного виявлення, танкери та інші «високовартісні» цілі. ➡️По-друге, зростає поєднання дальності, швидкості й маневреності: літак менше «провисає» в енергії під час маневру, зберігає запас тяги на великих відстанях від баз і краще працює в режимі затяжного перехоплення.⚙️Не менш важливий і промисловий вимір. Перехід на WS-15 означає, що Пекін знімає залежність від російських двигунів і виходить у вузький клуб держав, здатних самостійно створювати силові установки для найвищого класу бойової авіації. Якщо двигун допустили до серійної інтеграції, це свідчить, що ключові проблеми ресурсу, температур та надійності принаймні на першому етапі подолані, а військові готові нести ризики експлуатації цього рішення в строю.❗️J-20A з WS-15 — це вже не символ амбіцій, а повноцінний інструмент для дальньої повітряної війни. Для США й їхніх союзників у Індо-Тихоокеанському регіоні це означає ускладнення планування: зростає загроза для опорних авіабаз, літаків підтримки та всієї архітектури повітряного панування Заходу над західною частиною Тихого океану./🇨🇳✈️China puts a “real engine” on the J-20A: what replaces the WS-15China has officially begun re-equipping its J-20A fighters with the new WS-15 turbojet engine, which provides thrust of over 18 tons and allows the aircraft to maintain supersonic speed without afterburner.✈️This means a transition from transitional solutions such as the AL-31 and WS-10 to a purpose-built power plant, for which the J-20 was actually designed. The WS-15 addresses several critical limitations at once.➡️First, the J-20 receives real cruising supersonic power with a combat load, which is important for long-range operations over the ocean and for hunting long-range radar detection aircraft, tankers and other “high-value” targets.➡️Secondly, the combination of range, speed and maneuverability is increasing: the aircraft “sags” less in energy during maneuvering, retains a reserve of thrust at long distances from bases and works better in a prolonged interception mode.⚙️The industrial dimension is no less important. The transition to the WS-15 means that Beijing is removing its dependence on Russian engines and joining the narrow club of states capable of independently creating power plants for the highest class of combat aircraft. If the engine is allowed to be serially integrated, this indicates that the key problems of resource, temperatures and reliability have been overcome at least at the first stage, and the military is ready to bear the risks of operating this solution in service.❗️The J-20A with the WS-15 is no longer a symbol of ambition, but a full-fledged tool for long-range air warfare. For the US and its allies in the Indo-Pacific region, this means a complication of planning: the threat to support air bases, support aircraft, and the entire architecture of Western air dominance over the western Pacific Ocean is increasing.🔫CGTAnalytics