Козак зайнятий війною і йому не до шлюбу. Війна… Вона не питає дозволу, не просить часу. Вона з’являється раптово, розриваючи життя на «до» і «після». Вона забирає не лише спокій, але й кохання, яке колись здавалось непорушним.Стільки жінок сьогодні не чують голосів своїх чоловіків. Відстань стала не лише географічною, а й емоційною. Іноді вона витягує з нас усе, що було важливим, залишаючи тільки холодний обов’язок чекати.Жінка, яка живе в порожньому домі, вдивляється у спільні фото й чекає дзвінка. Чоловік на передовій, чекає листа.Так багато стосунків не витримують. Війна змінює людей. Вона робить когось сильнішим, когось – чужим. І це не про те, що хтось винен. Це про реальність, яка боляче краде час і відбирає надії.Але навіть у цьому хаосі завжди залишаються ті, хто тримаються за любов, як за рятувальне коло. Бо вона єдиний місток, який веде через прірву війни.Цінуйте зв’язки, які ще тримають вас разом. Пишіть листи, телефонуйте, якщо маєте змогу. Бо в часи, коли руйнується все, любов може стати останнім, що рятує.