Таки потрапив ✨Новий фільм Соррентіно видався мені мікстейпом з рандомних сцен, інтерʼєрів, красивезних пейзажів та висмикнутих з книг Коельйо діалогів, котрі лежали в шухляді режисера та безвідносно сюжету були використані в «Партенопі»… Хай простять мене фани італійця) Майже дві з половиною години головна героїня безладно шукає любові, втрачає рідних, досліджує тілесні спроможності, експериментує із стосунками і прагне реалізуватися як особистість в патріархальному вакуумі Італії 70-80их… Той прикрий випадок, коли естетизм грішить внутрішніми пустотами, а режисерське намагання охопити все (рідний Неаполь, якому присвячений фільм, сумбурні феміністські вайби, пошуки ідентичності, роздуми про духовність) не працює ні разу. Проте, як не дивно, дивитися «Партенопу» приємно, хоч подеколи фільм й скидався на старосвітську рекламу «баунті» чи нового бренду прокладок. Плюс, гарна робота юної Селести Далла Порти. Можливо, цю історію врятував би лаконічніший хронометраж, але внутрішній деміург Соррентіно зупинитися вчасно не зумів).. #кіно #драма #соррентіно