З усіх сил | я, як людина, яку багато хто памʼятає з оглядів червоних доріжок, точн...

я, як людина, яку багато хто памʼятає з оглядів червоних доріжок, точно помітив, що щорічна вечірка інституту костюму в музеї метрополітан – ака мет гала – перестала бути такою цікавою особисто мені – десь після 2023. і це я відчув навіть по кількості переглядів на своїх відео.хоч тепер я і вважаю огляди червоних доріжок slightly derogatory і не планую знімати такий контент найближчим часом, мет галу все ще складно ігнорувати як інфопривід. і завтра першим ділом зранку я полізу дивитися, хто в чому прийшов, бо мені цікава тема – про стосунки між тілом та костюмом. втім, ванесса фрідман (імʼя якої навіть згадали в диявол носить прада 2) випустила дуже цікавий матеріал: ендрю болтон, головний куратор інституту костюму поміж строк сказав, що у 2016 році вони створили власний фонд, куди відкладають гроші, аби назбирати потрібну суму для автономного фінансування музею на невизначений строк (100-130 мільйонів доларів). це означає, що інститут костюму хоче перестати покладатися на мет галу як основне джерело фінансування, і за оцінкою фрідман, назбирали вони вже близько 106 мільйонів доларів.тобто, через 2-4 роки музей назбирає потрібну суму – і що далі? кажуть, що повністю відмовлятися від гала-вечора не хочуть, втім хочуть зняти рівень напруги, який ця вечірка накладає на інститут. окрім цього всього, навколо мет гали з 2020 року збирається багато критики: коли у світі спалахують війни та епідемії, вечірка, вхід на яку коштує $100 000, лише викликає роздратування та незадоволення, нарочито оголюючи соціальну та економічну нерівність. навіть зоран момдані, новий мер нью-йорка, заявив, що не відвідуватиме подію.я думаю, ви теж не раз відчували цю фрустрацію від контрасту між нашим сьогоденням та мет галою. хоч я і згоден з цим почуттям беззаперечно, вважаю, що мода як медіум має мати ось такий відірваний від реальності прояв – він часто рухає її вперед.