Ця війна неодмінно колись закінчиться.Але, вона залишиться в нас назавжди. Навіть, якщо закінчиться завтра.У кожного з нас.У когось залишиться у вигляді страху, що затягує нутрощі в тугий нерозбірливий вузол.Хтось запам'ятає ревіння моторів шахедів, безпілотників чи свист ракет, крики людей і стогін скалічених душею і тілом.У когось назавжди залишаться затяжні рани, не здатні до рубцювання і загоюювання.Хтось буде розгортати "бойові дії" після чергової чарки... А потім ховатися в укриття, стріляти з власного пальця по кущах, кричати і кликати загиблих побратимів.Я знаю, що подібне неможливо забути.Адже війна не вивітриться, не зітреться, не загоїться, буде все життя у забруднених бінтах окутувати тіло й душу..Вона з нами назавжди, навіть, якщо закінчиться завтра.А я завжди пам'ятатиму тих, хто вистояв, витримав, встояв, не дав опустити руки, заради кого було працювати, хто прикрив собою, зберіг і врятував країну, навіть, ціною власного життя.Зі святом, рідні!З Днем Збройних сил України!