Всі пишуть про щось, що безумовно має якусь важливу і глобальну цінність. І здається, мені теж "потрібно" щось коментувати з приводу того чи щодо цього. Але… Розумієте, не хочеться. Тобто, в мене буквально і фактично мозок перейшов у режим "важливо для роботи чи ні", будь-яку інформацію пропускаючи через це невигадливе сито.Події в Ізраїлі є важливими для моєї поточної роботи? Ні. Ну, тобто з глобальної точки зору (про емпатію зараз можна згадати) це безумовно важливі для хронології Третьої світової війни події. Це черговий маркер, чергова відмітка — політики завжди заважають військовим, терористів завжди треба знищувати, толерантність та "цивілізаційні цінності" гарні лише в дуже гарній теорії. А на практиці — постачання електроенергії до анклаву терору призводить лише до безперебійної роботи їхніх фабрик з виготовлення бомб. Але для моєї роботи це все лише коливання повітря.Для моєї роботи важливі фінанси та час. Того та іншого катастрофічно мало. Мало фінансів для реалізації задуманого, мало часу лишилося до настання зими. Сьогодні вночі було вже +4, а це — кінець періоду літніх польових душів. Ще тиждень-два температура буде в режимі гойдалки, але вже не викупаєшся на вулиці, вже треба гріти воду у відрі та хлюпатися з кухля. Ось ця біда — вона для мене важливіша, так уже склалося.Тож — вибачте, але я остаточно констатую той факт, що я не "в тренді" на тривалий період часу. Поки не закінчимо поточну роботу, а її непочатий край: (Фото, як водиться, для привернення уваги. Так сьогодні виглядає наша виробнича ділянка, де десяток зібраних прально-душових контейнерів зараз готуються до відправлення на фронт, де десяток комплексів у роботі та багато десятків контейнерів у режимі очікування. Очікування дива та допомоги.💳 ПРИВАТ245169 3305 2068 6400💳 МОНО5375 4115 0177 8331🌎 PayPal:[email protected]🌎 Всі реквізити:https://spgr.org.ua/uk/donate/