Можна відчайдушно і сміливо триматись, будувати нове життя і облаштовуватись, посміхатись і навіть жартувати.Але коли наближається літо – мабуть, кожного бердянця накриває по-особливому.Бо якщо для когось літо – це просто сезон.То для бердянця – це було життя.Окреме і ні на що не схоже.І навіть зараз, за сотні кілометрів від дому, з приходом тепла – тебе наздоганяють якісь фантомні болі.І спогади.Безкінечні спогади.Якого неймовірного кольору стає Азовське море в травні, коли воду вже гріють сонячні промені, але ще не каламутять відпочивальники.Як вздовж коси тягнеться дим від перших мангалів.Як на Приморку виносять літні майданчики.Як ти, ледь закінчивши роботу, забуваєш про втому і сідаєш на велосипед.Або – хапаєш друзів, піцу і йдете вечеряти на пляж.Як чекаєш на першу полуницю і мелітопольську черешню.Це був наш час бути щасливими.Тому напередодні літа просто хочеться сказати бердянцям: тримайтесь, рідні. Дасть Бог – ще повернемось туди, у своє літо.На фото наш Бердянськ. Весняний і сонячний. Але пустий.