Мамо, не забирай у мене тата💔

Можливо, він був поганим чоловіком для тебе.

Можливо, зраджував.
Пив.
Не тримав слова.
Ображав тебе.

Можливо, ти стільки пережила поруч із ним, що одного дня просто забрала дітей і пішла.

І, можливо, ти мала на це всі причини.

Але є одна річ, яку дитині дуже важко розділити:

Він був поганим чоловіком для моєї мами.

І

Він мій тато.

Бо для дитини мама — це мама.
А тато — це тато.

І стосунки між ними — це вже їхня доросла історія.

А коли дитина постійно чує:

— Твій батько нікчема.
— Ти вся в нього.
— Нічого доброго від нього не було.
— Забудь його.

десь усередині може народитися зовсім інше:

А якщо я схожа на тата, значить, і зі мною щось не так?

І дитина мовчить😢

Бо маму вона любить.
І тата любить.

Навіть якщо давно його не бачила.
Навіть якщо сердиться на нього.
Навіть якщо сама говорить:

— Він мені не потрібен🙁

А десь дуже глибоко все одно може жити маленьке:

Мамо, дозволь мені любити тата.

Дозволь мені любити його в собі❤️‍🩹

Не треба говорити, що він був хорошим, якщо це неправда.

Не треба виправдовувати те, що завдало тобі болю.

І тим більше не треба повертатися до людини, поруч із якою небезпечно.

🌿 Але своїй дитині можна сказати:

— Так, між нами з твоїм татом багато чого сталося. Це наша доросла історія.

А для тебе він залишається татом.

Ти маєш право любити його.

І тобі не потрібно обирати між нами.

Мені здається, іноді дитині дуже потрібно почути саме це.

Не вирішувати, хто з батьків кращий.
Не ставати на чийсь бік.
Не відмовлятися від одного, щоб не образити іншого.

А просто залишатися донькою обох.

💛 Мамо, я люблю тебе.
І я люблю тата.
Мені не потрібно обирати між вами.

А якщо ти вже давно доросла, але ця історія раптом відгукнулася тобі…

Можливо, всередині тебе досі живе та маленька дівчинка, якій колись довелося обирати.

🌿 Сьогодні можна тихенько сказати:

Мамо, я залишаю тобі твою історію з татом.

Тату, я залишаю тобі твою історію з мамою.

А я — ваша донька.

І мені більше не потрібно обирати.

🙏 Якщо впізнала в цій історії себе, запрошую тебе в мою авторську гру «Лагода Роду».

Туди можна прийти саме зі своєю історією про маму й тата. Подивитися, що з неї досі болить, що ти несеш із собою в доросле життя і що вже час залишити там, де воно належить.

Хочеш прийти зі своїм запитом — напиши мені «Хочу на гру »💛

З любов'ю,
Аліна Бражененко 💛

#лагода