Я не можу більше. Я втомилася😢

Коли ми зізвонилися, вона спочатку не могла сказати й слова — тільки плакала. Наче всі сльози, які вона так довго тримала в собі, нарешті попросилися назовні. Не через чоловіка. Не через гроші. Не через якісь зовнішні проблеми. Вона плакала від великої втоми, яка збиралася роками.— Я більше не можу, — сказала вона. — Але й зупинитися не вмію. Їй було трохи за сорок. Хороша дружина. Хороша мама. Хороша донька. Хороша працівниця. Для всіх навколо вона була просто ідеальною. І дуже поганою для самої себе😢

Вона звикла бути сильною. Звикла вирішувати проблеми інших людей, підтримувати всіх, тягнути все на собі. І настільки звикла, що навіть не помітила, як її власне життя опинилося на останньому місці. Коли ми пішли в практику, відкрилася цікава річ. У її родині жінки завжди жертвували собою. Бабуся, мама, тітки... Усі вони жили за одним єдиним правилом: «Спочатку всі інші, а потім я», « Я остання буква...»І вона несвідомо продовжувала цей сценарій. Навіть коли вже не було сил. Навіть коли тіло вже кричало про допомогу, а душа хотіла зовсім іншого. Ми повернулися в минуле і докопалися до самого кореня цього болю. Змінили ці програми виживання, а через розстановку по� https://www.instagram.com/reel/DZjR7zSMzAZ/?igsh=MWI4bGtmNWF2cXA0Mw==