🖇 Вже давно, майже щотижня Павло Жебрівський приїздить до наших воїнів на Донеччину. Спілкуючись із хлопцями і дівчатами на передовій, від солдата до полковника, він ділиться досвідом, підтримує дух та, звичайно, навідує не з порожніми руками. На жаль, вороги, не рахуючись з втратами, лізуть як таргани. Їм вдається просуватись, руйнуючи все на своєму шляху. Наші воїни «перемелюють» цю біомасу. На жаль, і ми маємо втрати наших захисників. Ну і саме головне - наші воїни не мають розуміння, що і як далі. Це не про військові таємниці чи оперативні задуми. Наказ стояти до кінця вони виконують, відступають лише тоді, коли утримувати позиції стає неможливо. А підготовлених рубежів оборони катма. Воїни запитують - як будемо звільняти окуповану територію? Настрої у них сьогодні такі: нас «зливають», збираються підвести під так зване «перемирʼя», нам важко з цим годитись.Звинувачувати військове керівництво - зараз нечесно, бо алгоритм дій під час війни наступний: політичне керівництво країни - Верховний Головнокомандувач і його Ставка приймають політичні рішення; Генштаб і Головнокомандувач організовують його виконання, офіцери і воїни займаються його реалізацією.📌 Що ж робити? Про це детальніше у повному дописі президента ВЦС "Бойове Братерство України" Павла Жебрівського за посиланням.