Смерть дворічного хлопчика у Броварах, тіло якого мати сховала у шафі, — трагедія, яка потребує не лише співчуття, а й чесних відповідей. У рамках роботи ТСК Верховної Ради України з питань захисту прав дітей детально вивчаємо обставини цієї справи. Чому були проігноровані повідомлення про загрозливий стан матері? Чому родина вчасно не отримала необхідної допомоги? Чому дитину не поставили на облік як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах? І чому система не відреагувала тоді, коли ще можна було врятувати життя? Під час виїзної наради ТСК у Броварській громаді заслухали представників місцевої влади, служб у справах дітей, соціальних служб та правоохоронних органів. На жаль, подібні випадки не є поодинокими. Ми бачимо ситуації, коли діти, які фактично перебувають у небезпеці, не ставляться на облік як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, а отже залишаються поза увагою системи захисту. Переконана: коли дитина опиняється у небезпечному середовищі, реагування має бути негайним.