Borova.info.center | Фастівська громада у жалобіФастівська громада з глибоким сумом сповіща...

Фастівська громада у жалобіФастівська громада з глибоким сумом сповіщає про тяжку втрату — 7 вересня 2025 року на 35-му році життя перестало битися серце нашого земляка, мужнього воїна-захисника України Дмитра КучерявогоДмитро народився 12 квітня 1990 року у місті Фастів. У п’ятирічному віці він втратив батька і разом із мамою та сестрами переїхав до села Мотовилівська Слобідка, де й пройшло його дитинство. Змалку він відчув відповідальність за рідних, рано подорослішав, став для мами і сестер справжньою опорою.У 2005 році Дмитро закінчив місцеву школу, а у 2008 році здобув фах помічника машиніста у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Того ж року розпочав строкову службу у 40-й бригаді тактичної авіації (м. Васильків), де зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний воїн, отримавши звання старшого солдата.Після служби працював на 410-му авіаційному заводі, де його руки й уважність допомагали ремонтувати літаки. Він був скромним і працьовитим, завжди чесним у своїй справі.У 2016 році Дмитро створив сім’ю, одружившись із коханою Дашею. У подружжя народилися двоє дітей — син Дмитрик та донька Полінка. Дмитро був люблячим і турботливим чоловіком та батьком, для якого родина була найбільшим щастям і сенсом життя.З дитинства Дмитро захоплювався футболом, був капітаном команди, яка здобула перше місце у районному чемпіонаті. Він завжди умів вести за собою і на полі, і в житті.18 червня 2024 року Дмитро був мобілізований до лав Збройних Сил України у склад 80-ї окремої десантно-штурмової бригади «Сталеві Леви». 6 серпня він пішов у свій перший штурм у Курській операції, а вже 16 вересня був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Попри численні поранення та контузії, він завжди повертався до побратимів. Проте серпень 2025 року став фатальним. 13 серпня, повертаючись із бойового завдання, його автомобіль потрапив під удар ворожого дрона. Важко пораненого Дмитра евакуювали до Сум, далі до Чернігова, а згодом до Києва. Дванадцять днів лікарі та рідні боролися за його життя, десятки людей здавали кров, уся громада молилася за диво. Але 7 вересня його серце зупинилося.У скорботі залишилися мама Тетяна Володимирівна, дружина Даша, син Дмитрик, донька Полінка, сестри Валентина та Катерина, уся рідня, друзі, куми та хрещеники.Фастівська громада втратила мужнього воїна, люблячого сина, чоловіка, батька й справжнього друга.Вічна пам’ять Герою. Вічна шана його подвигу.Навіки в пам’яті, навіки в серці, навіки в думках.Не пробачимо ворогу жодної загубленої душі і жодної сльози рідних.Церемонія прощання з Героєм відбудеться 9 вересняОб 11.00 біля Мотовилівськослобідської гімназіїОб 11.30 у сільському храміПоховають Воїна на Алеї Слави на сільському цвинтарі