Два паріОстанній раз я наближався до ставок коли в старшій школі вбачав у цьому спосіб назбирати коштів на навчання в льотній школі, а пізніше в КЛА НАУ. На щастя, справа не зайшла далі від тренувань на папері та був вибраний інший спосіб. Власне, як і інший заклад освіти. Минулого літа я нарешті до цієї академії добрався, але лише в якості вболівальника. В епічності заклад (не певен чи на жаль) програє масивності того університету який я зрештою завершив, але все одно має вигляд мрії.Останній раз, тому що ставки змінилися на престижніше слово – «парі», які з того мрійливого часу набрали нарочито високий окрас. У першому семестрі у перерві між півпарами я активно чатився зі студентом з іншого універу, здається на два курси старшим від мене, але імена не питали, такі вже звичаї. Я поставив символічні 1000 умовних одиниць (усе ще про гривні говоримо), що людство висадиться на Марс до 2027 року. Хоч я й загубив контакт цієї людини, якщо вона раптом з’явиться у призначену дату за своїм виграшем, з грішми розстануся з задоволенням. Тим паче банк я поповнив вигравши інше парі, що не буде цього року представлене щось відповідне або те, що принаймні нагадуватиме AGI.Завершальне песимістичне парі в цій історії вже з самим собою, що до 2027 року не буде проведена успішна реформа з деномінації гривні, яка може зробити поразку істотно болючішою.
- Шо за трек?- ЦІ КОЛЬОРИ, БЛЯТЬ, НЕ БІГАЮТЬ!
Приблизно такий діалог був між другом, що зайшов до кімнати, поки я слухав Iron Maiden тримаючи в одній руці чорний чай, заварка з якого займає дві третини чашки. Не багато випадків було коли накриває сміхом настільки, що ви валяєтеся на підлозі та потім повторивши панч ще раз, просто вибухаєте. Я не знаю чому я відповів саме так, вбивши всю атмосферу нагнаного пафосу, але можливо ціною напису для футболки. Тим паче «A Matter of Life and Death» є моїм найулюбленішим альбом Мейденів, де просто немає пісні яка мені не подобається. Щоразу при прослуховуванні я повертаюся роками раніше, де я йду від Турбоатома вздовж проспекту, усвідомлюючи, що схоже майлстоун наближається, але революції (ще) не сталося.Але напередодні дня національного прапора грає «These colours don’t run». Назву дав яєчний інцидент на Ozzfest 2005, де фанати взбунтувалися проти подразнювань Дікінсона стосовно використання Озборном телесуфлера. У гурт полетіло все, а один з глядачів, спіймавши момент, вибіг на сцену з американським прапором. На що Дікінсон відповів взявши британський прапор і випаливши: «Це бісів британський прапор, і ці кольори, блять, не збігають!». Фразу розтягли по найрізноманітнішим куточкам і в тому числі сам гурт, озаглавивши нею один з головних хітів наступного альбому. Втім тлумачення її як порожнечі почуттів патріотизму мені здається вже зовсім надуманим. Поки я її місандерстенднув, нове значення давно вималювалося. Але, перший рядок вибивається. Сміте, Гаррісе та Дікінсоне, ні, it is not the same in every country. https://www.youtube.com/watch?v=S70tG7NWoWo
Цього дня 30 років тому, з різних не встановлених, але зрозумілих іншим працівникам причин, каліфорнійський поштар Брюс Кларк поповнив список причин існування вислову going postal. Посварившись з керівником він поквапився вийти з приміщення. Не змусивши себе довго чекати, він повернувся за якійсь незначні десять хвилин з паперовим пакетом у руках. На запитання, що в ньому відповів лаконічно – мовчки розкрив і дістав звідти револьвер. З близької відстані відбулися два постріли, останній прийшовся в голову та вбив начальника. Двоє працівників, ймовірно, завадили більшому безумству обеззброївши Брюса та утримуючи його до прибуття поліції.Власне, американська поштова служба неодноразово намагатиметься завадити розповсюдженню виразу та навіть судитиметься з розробниками з RWS за використання Postal у подібному значенні, але в культурному плані це не допомогло навіть відстрочити поразку. Пораджу сьогодні цю статтю, щоб усвідомити масштаб стрілянини на пошті: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_postal_killings
До речі, вчора пропустив річницю перенесення столиці з Харкова до Києва. З того, що я встиг зрозуміти з обговорення історії міста поза його межами, жоден дисклеймер про те, що я не вважаю цей період і статус столичності як явища, бодай в якійсь достатній мірі позитивним - не врятує мене від ризику праведного гніву і звинувачень в перебільшеному локальному патріотизмі. Коментарі під відео на моєму старому каналі це підтвердили, але не думаю, що це привід відкинути обговорення для людей, хто не міркує заголовками. Тим паче це лише спосіб поміркувати як місто взагалі стає столицею.Канів столичний і чому Вашинґтон не голосуєЗгідно з такою ідеєю столиця має виконувати суто адміністративну роль. Тобто урядовий квартал, логістичний центр і критична інфраструктура для забезпечення життєдіяльності міста. Що також позитивно сприятиме децентралізації, адже вплив «столичності» на політичну реальність сильно мінімізується, коли його мешканців недостатньо щоб істотно відбиватися. Окрім функціонального критерію, Канів також відповідав ідеологічному. Україномовне місто та духовний центр, оскільки тут похований Тарас Шевченко. До того ж Друга світова війна ще не повирувала, та з моста близь міста не відкривається вид на знищену посеред річки залізницю, що веде в нікуди.Канів як столиця не відбувся, але схожий прецедент відбувся за океаном. У США, по традиції, окрема історія, окремий правовий статус та часткова відданість вищезгаданому принципу вибору столиці. Адже (далі небезпечне поєднання слів) першою столицею все ж таки був Нью-Йорк. Саме звідти, з балкона місцевої ратуші відбулася перша інавгурація Джорджа Вашинґтона. За злою іронією, найбільше місто країни було на межі банкрутства після війни за незалежність.Національну столицю пропонували розмістити в одному з містечок Пенсильванії (але не у Філадельфії), тим самим ушанувавши її революційний запал і загальний внесок до молодої держави. Ця ідея одразу загрузла в суперечках. Рабовласницькі штати були занепокоєні тим, що оточена аболіціоністами столиця поховає всі надії на децентралізацію або інші обіцяні та одночасно широко тлумачені ідеали революції, та що явно відчувалось важливіше - їхню сталу економічну модель.Цьому також сприяв заколот у Пенсильванії, який наводив на думки, що в питаннях державної безпеки покладатися на окремий штат не варто. Конституція дозволяла створення спеціального округу для розміщення уряду за згодою штатів, але не вказувала його місце. У 1790 році Медісон, Гамільтон і Джефферсон досягли компромісу пообіцявши перенести столицю на незабудований клаптик землі південніше за раніше запропоновані варіанти. Таким чином економічний план Гамільтона здобув голоси півдня, а федеральний уряд, своєю чергою, виплатить борги штатів. Конгрес прийняв закон, що затвердив розміщення столиці на річці Потомак, а Джордж Вашингтон обрав точне місце, в оточенні рабовласницькими штатами Вірджинія та Меріленд. Звісно це було не тільки про географію, до 1862 року, рабство було цілком правомірним на території округу.Як і (майже) будь-яку контрінтуїтивну американську внутрішньополітичну особливість котра тягнеться століттями – її неможливо реформувати. Майже. З 1961 року, після поправки в конституцію, мешканці округу здобули право голосувати на виборах президента отримавши трьох представників у колегії виборщиків. Але округ досі не має повноцінного представництва в Конгресі. Його мешканці не обирають сенаторів і мають лише одного делегата в Палаті представників, який може брати участь у засіданнях, але не має права голосувати.
З кожним роком його святкове завершення підбирається ще більш неочікувано. Але я просто хочу подякувати найкращим людям, що мене оточують. Подякувати ЗСУ, волонтерам і всім хто діями рухає цей світ.Побажаю підтримувати людей які можуть створити позитивний прецедент, адже вони опиняються перед навалою негативу, зрад і зневіри ледве не одні. Прецедент який може причинно-наслідкові зв’язки так поламати, щоб створити абсолютно нову дійсність.Я все ще перебуваю в пошуку матеріалів про транспортні системи України, які не підпадатимуть під звичний історичний опис. Коли одного дня збираються заряджені люди, доповідають виконавчим владним структурам свою ідею, ті малюють лінії різнокольоровими маркерами по ксерокопіях мапи міста там де можна, й навіть там де не можна. Рада одностайно голосує за прийняття бюджету нового проєкту та будівництво завершується з незначним, у межах похибки в один рік, відставанням від графіка. Але тоді б і не було з чого розповідати історії та надихати народ, тож маємо що маємо.Колись ми станемо нудними європейськими мегаполісами, де просто проєктуються та будуються нові лінії. Я спокійно закриваю свою рубрику та їду з моїм другом по естакадній дорозі, адже метро сполучає всю агломерацію, в, на диво, не переповненому вагоні з якого відкривається шикарний вигляд на захід сонця:- А шо тепер робити?- Як це шо, тепер ми можемо нормально пересуватися містомЗ Новим роком!
TGLIST.COM.UA
