Мій ранок почався з ще одного оповідання збірки «Пісні світанку. Нова українська фантастика» під назвою «Голодна коса» Андрія Новіка 👮‍♀️Неважливі твої переконання: якщо не зумів стати проти намірів свого ж суспільства, то назавжди залишишся таким же вбивцею, як і вони. І вау, як же це було круто 😎 Всього на 30-ти сторінках оповідання тут повноцінний сюжет, в якому є детективне розслідування, елементи горору, люди і нелюди (істоти), місто після поразки у війні, окультизм і просто капець який несподіваний фінал ❓Історія розповідає про слідчого з помічницею, які розслідують серію моторошних випадків, а саме появу давно загиблих чоловіків своїм жінкам, які після цього зникають. Усе це розгортається в місті людей, яке живе після поразки у війні з нелюдами…💭Це оповідання про біль втрати та сліпу надію, коли люди через сум за загиблими стають беззахисними перед злом👀А ще тут сильна похмура атмосфера, в якій прослідковується щось з нашої реальності😍 Я в захваті, поки це найкраще оповідання в збірці для мене (4✅з 11)