Подивилася щойно частинку відео з серіалу «Оповідь служниці», коли Нік і Лоуренс заходили в літак, згадала, як в Джун все починалося з Ніком і як мені подобалося дивитися про їх взаємодію, заборонене кохання в стінах Гілеаду, коли навколо відбувався лютий жах, насилля, вбивства, знущання, контроль…І зрозуміла, що в книжках мені не так важлива прям романтична любовна лінія, а саме заборонена, або від ворогів до коханців.нещодавно я прочитала спадкоємицю Джасада (дилогію) і там теж серед загальної атмосфери політичного фентезі іноді коротко, але вчасно(?) пробивався троп від ворогів до коханців і, боже, як це було влучно, як це було просто, не навʼязливо і саме це чіпляло. порівнювати оповідь служниці (серіал) і дилогію Спалений престол, звісно, не буду, але романтичні лінії все ж відмічу, бо в цих двох книжках люди повинні були тримати стосунки в таємниці.мені здається, я більше такого не читала, але дуже б хотіла, мені не важливо, щоб романтична лінія була основною, але важливо, щоб вона чіпляла і я з нетерпінням чекала на новий заборонений дотик чи погляд.якщо щось подібне читали - діліться📝