Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Настя, що почитати?
Añadido 06 dic. 2025

Настя, що почитати?

@booksbynastya
Número de suscriptores: 2 962
Fotos: 276
Videos: 5
Enlaces: 176
Descripción:
Тут мій книжковий світ — відгуки, цитати, книги в саме серденько та книги-розчарування, класні книжкові підбірки. Будемо читати разом та пірнати з головою в неймовірні сюжети. Instagram: gavrish.nastya
Fuente

Настя, що почитати? | ​«Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до карʼєри, материнства та усиновлен...

Logotipo de la comunidad de telegram - Настя, що почитати? Настя, що почитати? @booksbynastya
2 510 Vistas/Alcance 2026-02-12 20:04 Mensaje №1140
«Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до карʼєри, материнства та усиновлення» Інна МірошниченкоМоя оцінка: 4 з 5Це відверта й дуже особиста історія Інни Мірошниченко про шлях її життя: дитинство і юність, навчання, життя з бабусею, перші роботи й перші досвіди, знайомство з майбутнім чоловіком, материнство, війну та усиновлення.Я слухала книжку в авторській озвучці на абук — і, здається, це був ідеальний формат саме для цієї історії. Інна говорить чесно, щиро, без прикрас. Вона розповідає так, як відчуває, і це дуже добре передається слухачеві. Авторка буквально впускає нас у своє життя, не приховуючи ані сильних, ані слабких сторін.У книжці є теплі й болючі спогади про дитинство в Донецьку, про перше паління, про вибір професії та шлях до юриспруденції. Є дуже правдиві роздуми про материнство — про те, що ніхто не вчить бути мамою і не пояснює, як це — залишатися з дитиною один на один 24/7. Про виклики, сумніви, втому й відповідальність.Окремо відгукнулася історія стосунків із чоловіком: вони дуже різні, але саме в цій різності й знаходять баланс, підтримку та доповнення одне одного.А ще — близька мені тема «синдрому відмінниці»: або ідеально, або ніяк.Найважчою частиною стало слухати про досвід усиновлення. Це надзвичайно складний шлях, і найбільше — через адаптацію Марселя та Ангеліни, як і загалом дітей із сиротинців. Було щемко й боляче, але водночас важливо це чути й усвідомлювати.Не все в книжці мені відгукнулося. Зокрема, не сподобалася порада книжки російської авторки, бо «краще немає». Так само й рекомендації книжок, особливо про стосунки, здалися мені застарілими й не дуже актуальними сьогодні.Попри це, історія справді зачепила. Вона викликала емоції, змусила замислитися й залишила після себе відчуття дуже особистої, щирої розмови.