— Це не рахується, — встигаю сказати. — Поцілунки мають тривати по шістдесят секунд...Його язик ковзає по верхній частині моїх грудей, і мої стегна стискаються разом, а на вустах зринає стогін.Дейн піднімається і знову цілує мене, і я розчиняюся в його поцілунку. Приплив бажання, такий густий, що я не можу дихати, проникає в кожну частину мене. Я хочу його. Я хочу, щоб він підняв мене і притиснувся до мене кожним сантиметром свого тіла.Ніби чуючи мої внутрішні думки — що, ймовірно, так і є — він хапає мене за задню частину стегон і піднімає до себе, надаючи мені достатньої стійкості, щоб обхопити руками його шию і поцілувати його сильніше. Ще один поцілунок зроблено. Залишилося два.Моя спина притискається до стіни, а Дейн відриває свій рот. — Скажи мені, хто ти.— Я Сераф...Його рот не дає мені договорити. Його язик знову прослизає в мій рот, наші голови нахиляються, щоб поглибити поцілунок.Я відчуваю, як його серце калатає біля моїх грудей, і коли його руки блукають по моєму тілу, я вигинаюся до нього, потребуючи набагато більшого.Минає хвилина, і він знову відсторонюється. — Це чотири. Ще один, смертна.Сатанинські тіні — Лі Ріверс 🦋